У День Конституції України музей Попільнянської селищної ради презентував виставку «Рушники плачуть».
Урочистості залу надають кольори національного прапора. Сім портретів захисників України, доля яких пов’язана з Попільнянщиною, оповиті старовинними рушниками. Посередині дві домашні ікони 1927 року, які передала музею сім’я Таїсії та Федора Слободенюків із Кривого.
Загалом виставлено 65 рушників, зібраних з усіх сіл громади, та сіл, де проживали чи знайшли свій останній прихисток герої, які загинули у нинішній війні. Це рушники, яким від п’ятдесяти до ста років. Найстаріший, 1918 року, належав вчительці Липківської школи імені поета-партизана Миколи Шпака – партизанці-підпільниці, остарбайтеру, в’язню концтаборів Майданек та Освенцим Марії Вікторівні Гуменюк (Сергійчук), який передала музею її дочка Ольга.
Є на виставці і два рушники 102-річної жительки Ходоркова Любові Ярош. А також роботи колишніх працівників культури Попільнянщини, які вже відійшли в потойбічне життя, Галини Данилюк із Мохначки, Катерини Бойко з Білок, Галини Леончук із Лучина, Ніни Кухар із Соколового Броду. Аж п’ять рушників з домашньої колекції передала музею Олена Рокицька з Сущанки.
Всі вироби різні за розмірами, технікою виконання, на одних – лиш червоний і чорний кольори, а на інших – розмаїття барв. Є рушники, що вишиті на весілля, і рушники, які в домівках багато років висіли на іконах. Більшість з них пожовтіли від часу, на багатьох чорний колір став сивим.
Відкривали виставку працівники центру культури і дозвілля. Юнак в образі воїна української армії проголосив: «Мамочко, вибач за чорну хустину, за те, що віднині будеш сама». І жінка-мати зі сльозами відповіла: «Сьогодні в Україні плачуть матері, сестри, подруги, дружини. Заплакали навіть рушники».
Величаво зринає духовний Гімн України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни».
Марія Григорівна Волинець, працівниця музею, мати воїна Юрія Волинця, батька трьох дітей, який з перших днів війни на передовій, зі сльозами на очах розповідає про загиблих синів Попільнянщини у російсько-українській війні – Владислава Качинського з Парипс, Івана Смогоржевського з Котлярки, Віктора Таращука з Макарівки, Леоніда Шемета з Харліївки, Дмитра Дубика з Романівки, Олександра Радисюка з Кошляк, Андрія Головченка з селища Макарова, що на Київщині.
Також присутні вшанували пам’ять земляків, які загинули в зоні АТО в 2014-2015 роках – молодшого сержанта Романа Щербатюка, рядового Ігоря Юрченка, майора Віталія Шайдюка із селища Попільні, старшину Олександра Олійника з Романівки, старшого солдата Юрія Ковальчука з Андрушок. Під удари метронома всі застигають у хвилині мовчання.
Особливого колориту події надали патріотичні пісні «Материн поріг», «Батьківська криниця», «Наш рідний край», «Рідна мати моя» у виконанні Марини Микитенко, Олександра Бондара, Любові Заволоки та Ярослава Бойка.
Бібліотечні працівники представили інформаційний стенд про війну 2022 року, героїчну участь у ній наших земляків, що віддали життя за Україну.
Виставка протягом літа буде відкрита для жителів Попільнянщини та всіх, хто бажає вклонитися пам’яті загиблих.
Василь ЗАРІЧНИЙ,
директор музею, Заслужений працівник культури України