Протягом трьох тижнів у Брусилівському селищному будинку культури діяла виставка вишитого одягу майстринь Брусилівщини кінця ХІХ – початку ХХІ століть.
Серед експонатів особливе місце зайняли жіночі сорочки різної техніки вишивки та мережки. Виставку з цікавістю відвідували місцеві мешканці та гості селища.
Із прадавніх часів вишиванка була для українців не просто одягом. У ній зашифровані сакральні символи, які зберігають історію народу, його ідентичність. Сьогодні вишивка – ніби стародавній літопис, через який можна доторкнутися до історії та культури кожного куточка України.
Хоча історикам не вдалося точно визначити час започаткування ремесла вишивання, але в одному вони одностайні: у добу палеоліту вишиванка вже була популярною та високо шанувалась серед наших пращурів.
Археологічні розкопки біля села Мізин Чернігівської області виявили безліч пам’яток, які свідчать про існування розвинутої Мізинської культури. Найбільшою сенсацією став Мізинський браслет із бивня мамонта, оздоблений різьбленням – вишивкою. Як стверджують історики, це перший протосвастичний орнамент на планеті.
Давньогрецький історик Геродот стверджував, що вишивка прикрашала одяг скіфів. А вони ж тривалий час мешкали на території сучасної України.
У Черкаській області біля села Мартинівка були знайдені одні з найдавніших зразків образотворчого мистецтва. Серед речей, датованих VI століттям, знайдені статуетки стародавніх жителів – чоловічки, одягнені в довгі широкі сорочки з візерунчастою вишивкою на рівні грудей. Такий одяг ще трохи більше ста років тому носило українське селянство.
Коли в Миколаївській області були проведені розкопки могили знатної та заможної сарматки (курган Соколова Могила залишився чи не єдиним не пограбованим), археологам вдалося знайти залишки золотого шитва на шовковій тканині пурпурового кольору. Це доводить важливість вишитого одягу для людей, адже його клали в могилу разом із золотом.
Знавці вишиванки переконують, що символіка елементів вишиванки має дуже сильний вплив на життя того, хто її носить. Геометричні візерунки позначають стихії природи та родючість землі, а рослинні та квіткові орнаменти здавна символізують сімейне щастя, материнську любов. Майстрині з усієї країни зображали на полотні тварин і вірили, що їхні зображення приносять вірність, достаток і довголіття.
Символічними є не тільки відтінки та форми вишивки, а й полотно та його колір. Традиційно вважали, що білосніжний колір означає цноту та чистоту, червоний символізує життєву силу, зелений – природу та спокій, а чорний – смуток і тугу. Найчастіше одягали білі вишиванки, вони додавали життєрадісності, а чорна вишиванка слугувала для часу посту та жалоби.
Майстрині із покоління в покоління передавали секрети давнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що легко можна було дістати: кору, коріння, листя і квіти. Для закріплення кольору нитки запікали в житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. На сьогодні відомо приблизно 250 видів вишивальних швів, що базуються на 20 техніках.