Ці слова відомої нині пісні мимоволі спадають на думку, коли соковито-зелений травень огортає білим вельоном сади і засвічує свічі каштанів. Коли в Україні збігаються в часі День матері і Міжнародний день сім’ї.
Саме з цієї нагоди працівники Попільнянського центру культури і дозвілля вирішили дати благодійний концерт, найменувавши його трохи гучнувато, як для теперішнього часу, фестивалем «Таланти моєї родини». Хоча. Слово «фестиваль» справді звучить масштабно і помпезно, зате талановитих родин ніколи не бракувало і в цій громаді, і в усій Україні. Такими Бог створив українців – гожими та вмілими.
А що може бути прекраснішим від миті, коли на порозі батьківської хати, з якого починаються найбільші у світі дороги, збираються діти та внуки, правнуки – іноді й по п’ять та навіть шість поколінь! Щоб вклонитись батьку і матері та відчути себе невід’ємною часткою кровної спільноти – родини.
Вже назви творів, які виконували самодіяльні артисти, говорять самі за себе – «Сім’я і родина», «Сила роду», «Родина», а ще «Матерям даруйте доброту», «Мамо, вечір догоря», «Мамина молитва», «Пісня про маму». А як подбали організатори про те, аби зібрались цього дня справді талановиті родини.
Щоправда, іноді й шукати особливо не доводилось. Приміром відкрив концерт директор центру культури і дозвілля Олександр Бондар. А потім він співав із своєю сестрою, керівником ансамблю народної пісні «Любава», Любою Заволокою. Голосисті обоє, як і їхня матуся Галина, котра теж завідує закладом культури в Новогуйвинській громаді, та бабуся Катерина.
Методист ЦКіД Марія Омельчук та керівник гуртка Марина Фіялка теж з родини, у якій, скільки себе пам’ятають, всі співали. І подружжя Ковальчуків із Саверець – пенсіонер Микола Ростиславович та вчителька математики Віра Миколаївна, давно і надійно поєднують свою долю з піснею та музикою. І цього разу зал їм гаряче аплодував.
Валентина Іванівна Бовсунівська із Квітневого у 1999 році, коли мода зробила крен на неформальне і нетрадиційне, створила дитячий колектив сучасного та спортивного танцю «Шик». Перемоги у різноманітних конкурсах супроводжують його донині.
Щоправда тепер у колективу і назва інша, і репертуар багатший. А навчають юних танцюристів сини Валентини Іванівни: Ярослав – майстер спорту міжнародного класу та Любомир – кандидат у майстри спорту з акробатичного рок-н-ролу. Кілька прекрасних номерів показали глядачам їхні вихованці цього разу.
У деяких сім’ях учасниками цього колективу стали по кілька дітей. Старші вже закінчили школу, але любов до танцю залишається з ними назавжди. Так Катерина Кохановська, яка кілька років тому з відзнакою закінчила Попільнянську мистецьку школу, а також отримала звання кандидата у майстри спорту з акробатичного рок-н-ролу, нині навчається у столичному університеті на економіста.
Її сестричка Софійка – учениця молодшої школи. А в танцювальному колективі вона з трирічного віку. Уже неодноразово брала участь у конкурсах і навіть виборювала перемогу. Цього разу сестри танцювали вдвох.
Як жартівливо сказав один дотепник, сім’я – це найближчі родичі з одним прізвищем, а родина – це теж родичі, але їх стільки, що в одне прізвище вони не вміщаються. І здається, це саме про родину Тельнових ішлося. Не перебільшу, коли скажу, що в ній всі талановиті і творчі. Одна з них – Заслужена артистка України Неля Швецова.
А на фестивалі ця родина була представлена у двох напрямках: сім’я Березенків – у декоративно-ужитковому, а сім’я Мартинюків – у вокально-інструментальному. Роботи Юрія Сергійовича та Марії Олександрівни експонувались на виставці, яку було розгорнуто цього дня у фойє.
А юні Максим, Аріна та Катерина Мартинюки виконали вокальний номер «Українець я маленький». До слова, великі старання Максимка і його гаркаве «р» добряче звеселили глядачів.
Подружжю Кучеруків Бог подарував п’ятеро дітей. Усі музично обдаровані. Навчаються в мистецькій школі, грають на фортепіано, саксофоні та гітарі, співають. Пісня «До тебе, Господи, у молитві йдемо» звучала у виконанні батька Віктора Олександровича та доньки Дарини. А потім співала ще велика дружна родина церкви євангельських християн-баптистів, яку щонеділі відвідує сім’я Кучеруків.
Галина Михайлівна Заболотня із Строкова має медичну освіту. Та життя повернулось так, що вона вже не перший рік завідує Строківським центром дозвілля. Співає, вишиває, відроджує місцеві звичаї та обряди і навіть давні українські страви. Дві з останніх, до речі, занесено в обласний перелік нематеріальної культурної спадщини.
Ця чудова жінка виховала двох синів – захисників Вітчизни. Якраз напередодні свят матері і сім’ї одному з них – Михайлу, який нині боронить Україну – вручили нагрудний знак Міністерства оборони України «За зразкову службу», з чим матір вітав весь зал.
На виставці особливо привертали увагу розписні пряники. Це роботи Юлії Семенюк. А майстер-клас з цього виду кулінарного мистецтва провела Катерина Нетута. Обидві жінки, а ще Наталя Теплюк – рідні сестри Гончаруки із Кам’янки. Хоч мають різні професії, зате поділяють одну любов до кулінарії.
А ще на виставці мені особисто дуже приглянулись ляльки-мотанки Валентини Болтівець із Кривого. Запала в душу й розповідь про те, що робити їх, чи, як колись казали, кутати, навчила жінку ще в дитинстві бабуся.
Дві родини приїхали на фестиваль із Миролюбівки – Адаменків і Грицюків. Оксана Адаменко, Тетяна Степанівна і Марина Грицюки є учасниками вокального ансамблю «Калина».
Тимур Адаменко навчається вокалу у дитячій мистецькій школі і вже гарно тримається на сцені. Його брат Назар майстерно читає гуморески. А Ліза та Настя Грицюки цього разу співали разом з мамою і бабусею.
Варто сказати, що всі цього дня були настільки приязні і щирі, що здавалось то не мало знайомі або й не знайомі зовсім люди зібралися, а найближчі родичі. У якусь мить подумалось, що аби довелось визначати, як ведеться часом на фестивалях, чий кращий виступ був, то зробити це було б дуже непросто.
Мені особисто, приміром, дуже запав виступ двох сестер із Новоселиці – Ганни Березовської та Віри Коваленко. І зовсім не через те, що в першому класі ми з Ганною сиділи за однією партою (60! років тому, але голос у неї такий же дзвінкий та чистий).
А за те, що було це автентичне виконання старовинної пісні. Тільки голос, без музичного супроводу. Так, як співали ще наші бабусі і прабабусі, що молодими збирались на гулі. Це те, що немилосердно втрачається з плином часу.
А значить те, що конче треба відшукувати і берегти. У тому числі і завдяки фестивалю сімейної творчості «Таланти моєї родини», який, дасть Бог, проводитиметься щорічно у Попільнянській громаді з нагоди Дня матері та Міжнародного дня сім’ї.
Звісно, що про талановиті родини можна розповідати багато. Тим паче, що свято, хоч і вперше проводилось у такому форматі, видалось теплим і щирим. Після нього неодмінно комусь захотілося пригорнути дітей, а комусь попросити прощення у батьків, згадати про дальніх родичів, а може й зробити власне родинне дерево.
А ще дуже відчувалось, як необхідно нам триматися разом. Адже кожна родина – то маленька частинка суспільства, а разом ми – Україна, дружна і сильна держава, як сказано в пісні, з глибоким корінням, з високим гіллям.
Слава Україні!
Героям слава!
Марина КОРОТЕНЮК