Житомирська область,
селище Попільня
Сьогодні:
Пятниця, 22 Листопада

Пам’ять житиме вічно

Витоки «Романівської весни» беруть початок з травневих літературних читань 1977-го року, коли в них взяли участь київські та житомирські письменники, поети, і воно стало Всеукраїнським. Відтоді щороку на день вшанування пам’яті М. Т. Рильського збиралися сотні романчан і жителі довколишніх сіл, приїжджали гості з усієї України. Традиційно звучали поезії Максима Тадейовича в авторському виконанні з магнітофонного запису, виступали відомі артисти, дарували пісні кращі аматорські колективи Попільнянщини.


У звичне проведення Всеукраїнського свята «Романівська весна» спочатку вніс «корективи» COVID. А цьогоріч своє вето наклала війна, розв’язана російськими агресорами.
Колектив музею, як завжди, робив усе для проведення «Романівської весни»: впорядкували територію, омолодили Максимів сад, висадили квіти на клумбах і вздовж гостьової алеї, оновили експозицію. Романівка готова була зустріти гостей, проте пом’янути поета довелося в «сімейній» обстановці: цього дня біля столітньої груші зібралися музейні працівники, шанувальники творчості поета з Романівки та Попільні, родичі. Вони поклали квіти до пам’ятника Максиму Тадейовичу.
З вітальним словом виступив директор музею Петро Омельчук.
Не було традиційного концерту, натомість виступили наймолодші гості Артемко та Каріна Кримівські.
Старанно, вкладаючи душу в кожне слово, Артемко починає декламувати:
Моя рідна Батьківщина має назву Україна,
В мене й нація своя – українець в мами я.
Є в мене рідна мова, де вкраїнське кожне слово…
Виступ братика продовжує Каріна:
…Від серця й до серця – одна Україна,
Козацький ще дух не погас.
Сьогодні не впадемо ми на коліна
В боями обпалений час.

Срібними дзвіночками відлунюються в серцях присутніх дитячі голоси. Але як це перегукується із заклично-набатним віршем Максима Рильського, написаним в роки минулої війни:
Україно моя! Чисті хвилі ланів,
Променисті міста, голубінь легкокрила!
Україно! Сьогодні звірів-ворогів
Ти грудьми вогняними зустріла.
Україно, живого труда сторона,
Зорі ясні, погожії, тихії води!
Україно! Ти в славній борні не одна,
В ній з тобою під стягом багряним – народи!
Не один ти стрічала погрозний погром,
Знаєш тупіт, і стукіт, і грюкіт Батиїв,-
Та з пожару щораз лазуровим вінком
Виникав твій співучий, могучий твій Київ.
Мати ніжна моя! Знай: по бурі тяжкій
Перемога засяє дзвінка і погідна.
Славен буде в народах священний твій бій,
Славен серп твій і меч твій, свята моя, рідна!

Пророчі слова поета і в наші дні. Житиме Україна і житиме пам’ять про її талановитого сина – Максима Тадейовича Рильського.


Віктор ЧУПРИНА

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.