Одного дня диявол з’явився трьом ченцям і запитав кожного поодинці, що вони змінили б з минулого.
Диявол: «Якби я дав тобі силу змінити щось у твоєму минулому, що б ти змінив?»
Перший монах з великою апостольською ревністю швидко відповів:
– Я б тобі не дозволив, щоб Адам і Єва впали в гріх, щоб людство не відвернулося від Бога.
Другий монах, який мав серце, повне милосердя, відповів:
– Я б перешкодив тобі відвернутися від Бога і засудити тебе назавжди.
Третій монах був найпростішим з трьох. Замість того, щоб відповісти дияволу, він упав на коліна, перехрестився і помолився:
– Господи, визволи мене від спокуси того, що могло бути і чого не було.
Тоді диявол видав пронизливий крик, і корчачись від болю зник.
Здивовані, двоє інших запитали свого співбрата:
– Брате, чому ти так відповів?
Монах пояснив:
– По-перше, ми ніколи не повинні вести діалог з ворогом. По-друге: ніхто в світі не має сили змінити минуле. По-третє: диявол анітрохи не зацікавлений у тому, щоб допомогти нам, а в тому, щоб ув’язнити нас у минулому, щоб змусити нас нехтувати сьогоденням.
Чому? Тому що сьогодення — це єдиний час коли ми, з Божою благодаттю, можемо співпрацювати з Ним. Стратегія диявола, яка найбільше ув’язнює людей і не дає їм жити в сьогоденні в єдності з Богом, – це те, що «могло б ніби статися, а не сталося».
Залишімо минуле в руках Божого Милосердя, а майбутнє віддаваймо в руки Його Провидіння. Теперішнє в наших руках, з’єднаних з рукою Божою.
