На станції метро грав скрипаль. Грав майже годину. За цей час повз нього пройшло більше тисячі людей. Вони поспішали на роботу і навіть не зупинялися біля музиканта. Трохи уповільнив крок один чоловік і, через якийсь час, жінка кинула першу монетку в скарбничку скрипаля.
Найбільше уваги музикантові приділяли діти. Один трирічний хлопчик просто завмер, слухаючи музику, але мама потягла його далі. Діти хотіли постояти, поспостерігати за грою, але їх забирали батьки. Всіх.
За весь час, що грав музикант, зупинилися його послухати всього шість чоловік. Зо два десятки – дали грошей скрипалеві. Він зібрав 32 долари!
Коли музикант закінчив грати – ніхто й не помітив. Ніхто не аплодував, не дарував квітів. Ніяких особливих знаків уваги ніхто не виявив.
Тим часом усім цим людям випала нагода почути одного з найталановитіших скрипалів у світі! Грав він на скрипці вартістю 3,5 мільйона доларів. Прозвучали шість п’єс Баха.
Скрипалем був Джошуа Белл. Всі квитки на його концерти на найближчі дні давно були розпродані, незважаючи на те, що вартість квитків починалася від 100 доларів.
Цей експеримент був організований газетою Washington Post. Суть його полягала в наступному:
Чи можемо ми сприймати красу в невідповідний час, в повсякденному середовищі. Або тільки в контексті: ім’я, реклама, ціна квитків.
Як ми реагуємо і що робимо, щоб зрозуміти – перед нами щось незвичайне? І чи помітимо ми талант у несподіваній обстановці?
Висновки кожен зробить свої. Але один може стати загальним для всіх: як багато важливого в житті ми просто не помічаємо! Невчасно, не та подача, незвичний контекст.
Звучала найкраща музика у виконанні кращого скрипаля і на унікальному інструменті.
Повз, повз, повз. Ми поспішаємо. У нас є більш важливі справи.
Ось прийдемо на концерт – там і будемо захоплюватися і завмирати.
Майже половина концерту – ось вона. Тільки слухай!
Скільки ще всього важливого проходить повз нас?
Втрачаємо можливості. Не помічаємо. Чи не цінуємо …
Ось так і проходимо повз Бога, повз навчання духовенства. Ще встигну, не на часі, може завтра. І те, що є головним сьогодні, ти, людино, не приймаєш, а згодом …. згодом просто більше не буде.
