Більше ста днів наша Вітчизна переживає невимовний біль жахливих втрат, відчай гірких материнських сліз.
Але водночас увесь світ з подивом спостерігає небачений патріотичний підйом, моноліт згуртованості, непохитну твердість віри в перемогу над російськими окупантами.
З перших днів війни розгорнувся потужний рух на підтримку Збройних сил України і його невід’ємна складова частина – волонтерство. Кожен українець намагається допомогти армії, внести свою лепту в перемогу над підступним ворогом. А тому у територіальних громадах Попільнянщини багато людей займається цією благородною справою. Є волонтери і в селах Романівського старостинського округу. Вони не ведуть ліку особистого часу, забувають про потреби своїх сімей, часто використовують власний автотранспорт. І цей процес набирає розмаху.
Приміром, якщо Михайло Ільницький, настоятель Романівського храму Різдва Пресвятої Богородиці займається волонтерством з 2014-го року, то господар культурно-історичного розважального комплексу «Романівка», Василь Геращенко та добре відомий на Попільнянщині виконавець аматорської пісні Володимир Гайдай здійснили свою першу волонтерську поїздку до наших захисників.
– З Романівки до Макарова, – розповідає Василь Андрійович, – ми з отцем Михайлом поїхали через Брусилів, позаяк у Сокільчі потрібно було забрати Володимира Гайдая. Він приготував для воїнів свій подарунок – низку українських народних, національно-патріотичних пісень.
Потім волонтери заїхали у Ворзель, де до них приєднався давній знайомий генерал-отаман Українського козацтва Юрій Леонідович Мельничук. Він часто буває в зоні бойових дій, оскільки багато хто з козаків беруть безпосередню участь у війні. А хто не воює, той волонтерить.
– Це моя перша поїздка, – говорить Володимир Михайлович Гайдай. – Їдучи туди, бачив понівечені села, буквально викошені снарядами ліси, розбиті дороги, спалені автомобілі та військова техніка окупантів. А теплий прийом наших військовиків, які не раз заглядали смерті в очі, показав наскільки важлива волонтерська справа.
Концерт-подарунок довелося (продиктовано тогоденною ситуацією) проводити у приміщенні більш-менш уцілілого кафе на окраїні Макарова. Декорації – кулями подзьобані стіни і вибиті рашистами вікна. Глядацька аудиторія – представники підрозділів, що виганяли орків з райцентру та бійці територіальної оборони Макарова.
Володимир Михайлович включає колонку, і полилися мелодії, що кликали до бою непереможних запорожців, отамана Сірка, Січових Стрільців Української Галицької Армії, самовідданих юнаків УПА. І нинішні герої-захисники України із захопленням услухаються в патріотичні пісні: «Ой, у лузі червона калина» (Гімн Січових Стрільців), «Козацька похідна»…
На завершення виступу Володимир Гайдай читає поезії Анатолія Матвійчука «Струни тремтять так срібно» і «Цього ніхто ніколи не навчить».
Концерт закінчується – військовим пора продовжувати ратний труд: стояти на чатах і в дозорах, патрулювати місцевість, готуватися до наступних переможних боїв з ординцями.
Від імені вдячних фронтовиків і бійців територіальної оборони Макарова представники командування вручили попільнянським волонтерам грамоти за волонтерську діяльність, а ще – шеврони з написом та зображенням пам’ятника Петру Могилі «Україна – єдина, Макарів – незламний духом».
А подарунки для воїнів підготували педагогічні та учнівські колективи Єрчицької та Квітневої шкіл, батьки школярів.
– Ми не вперше готуємо передачі на фронт, – сказала вчителька опорної школи Раїса Вікторівна Гурінович. – Передавали одяг, взуття, предмети гігієни. А цього разу нас попросили зібрати продукти. І ми, вчителі, і наші вихованці, взялися за справу з ентузіазмом. Насамперед зносили продукти довготривалого зберігання: закрутки, сало, варення, крупи, великі пакети сухофруктів. Не забули про десерт: напекли пиріжків та інших смаколиків, купили яблук. З нетерпінням чекали повернення наших волонтерів. А коли вони приїхали і привезли подячну грамоту від наших захисників, усіх охопило радісне почуття виконаного обов’язку – зробили свій внесок у боротьбу за гідність та свободу.
Віктор ЧУПРИНА
