Триває війна. і там, на далекому фронті, де відважні захисники стримують ворожу навалу, і тут – в глибокому тилу, де небайдужі громадяни знаходять час для прояву доброчинності, проводять акції на допомогу ЗСУ.
Останнім часом на Попільнянщині часто відбуваються благодійні базари. У суботу, 2-го липня, такий захід відбувся у Почуйках. Тамтешні культпрацівники завжди вигідно вирізнялися оригінальністю проведення свят. От і цього разу благодійний базар проводився у два етапи: концерт і, власне, сам ярмарок.
Підходжу до аматорів самодіяльної сцени:
– Зі святом волонтерської благодійності вас, – вітаю знайому організаторку ярмарку.
– Благодійність – так. А свято? Сьогодні телефонував син, попередив, що йдуть «на нуль», що навряд чи матиме можливість дзвонити, а внукові виповнилося всього два рочки.
В очах – ні сльозинки, а в душі? А в душу заглянеш?
Піснею «Ой, у лузі червона калина» Оксана Сергієнко, Людмила Швець і Наталія Клименко – учасниці популярного вокального колективу «Чарівниця» розпочинають концерт.
– А зараз прошу схилити голови у скорботній хвилині мовчання, – говорить ведуча, – перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за Україну, показав світу безприкладний героїзм, патріотизм, готовність до самопожертви.
Щодо самого концерту, то варто сказати, що і пісні, і вірші у виконанні Владислава Кіналя, Олени Вдов, найменших співаків даші Швець, Насті Бірук, молодіжного гурту церкви «Скінія» були присвячені боротьбі українського народу за незалежність.
А далі був базар. Готували страви, випічку, інші смаколики (вони ж і продавали їх) працівники амбулаторії, школи, садочка «Сонечко».
Активну участь у благодійному ярмарку взяли волонтери Світлана Веселюк з Мохначки, Таїса Максимчук, поетеса з Рівного, Назар Удод та очільник громадської організації «Лев-Кам’янка» Василь Левицький з Попільні. Василь Михайлович розповів про зустрічі з фронтовиками-почуянами, про їхню вдячність за передачі і подякував активістам волонтерського руху за підтримку.
Таїса Максимчук прочитала власні віршовані та прозові твори. Один з них присвячений пам’яті Влада Качинського, який загинув в боях за місто Ізюм. Владислав родом з Парипс, а працював у Почуйках. Тут його знали і пам’ятають.
Зірвалася…
Лечу у провалля –
Немає більше сил…
Свіча горить, стікає
Ярим воском,
Ікони мироточать,
Всі в сльозах.
Додому їдуть вже сини,
Життя своє віддавши
за Вкраїну.
І матері сивіють вмить,
Болить…
Словами біль не передати,
– Так зникніть,
виродки прокляті,
Раз і назавжди
з нашої землі, –
Услід їм хочеться
кричати…
Вже починало сутеніти, коли лічильна комісія розпочала підраховувати зібрані кошти. Результат – 20 тисяч 630 гривень. Рівно стільки мешканці Почуйок передали на підтримку Збройних сил України.
А до волонтерської виставки матері підводили дітей, щоб малята, одягнувши бронежилети і каски, взявши в руки гранатомет, фотографувалися з волонтерами.
Як виросте – буде пам’ять, – звертаюся до жінки, яка привела свого маленького сина.
І пам’ять також, – чую у відповідь. – Але вже сьогодні перешлю фото чоловікові. Наш тато воює.
Віктор ЧУПРИНА
