У суботу, 30 вересня, вже зранку у парку почали облаштовувати декорації. На вході дві ляльки у людський зріст – козак й козачка, над ними банер «Ласкаво просимо!». А далі – куточок для дитячих розваг.
До кожного свята була підібрана локація. До Покрови Пресвятої Богородиці – капличка, вишиті рушники, ангели і свічки. Гості заходили в імпровізовану капличку, щоб поставили свічку і попросити Матір Божу захистити Україну святим своїм омофором.
Кожен міг доєднатися до акції «Склади подарунок захиснику», задонатити для ЗСУ та долучитися до плетіння маскувальної сітки. А дітлахи – намалювати вітальні листівки для захисників.
Яких тільки дивоглядь не було у парку! На викладках торговців – сувеніри та різноманітні смаколики. Рукодільниці охоче проводять майстер-класи. У холодочку під деревами розмістилися курені (виставкові майданчики) – миролюбівський, ходорківський, кривенський, великолісівецький. На столах, застелених скатертинами – національні страви. Радували око виставки подушок, килимів, рушників – усього, що традиційно було в українській хаті. Вразив курінь Котлярки – барвисті вишивки і не менш яскравий одяг дівчат, які раз у раз позували для фото.
До початку концерту залишалися лічені хвилини. Хтось оглядав вироби народно-побутового мистецтва та виставку Попільнянської публічної бібліотеки, гості охоче смакували рибною юшкою та кулішем, а наймолодші займали глядацькі місця біля альтанки – в центрі парку.
Опівдні, коли блиснули промінці вересневого сонця, ведучі Максим Плеханов та Валентина Концедайло розпочали концертну програму, присвячену захисникам та захисницям України, святу Покрови Пресвятої Богородиці, Дню українського козацтва та вже третьому фестивалю декоративно-побутового мистецтва та народної творчості «Подушка Fest».
Піснею «Єднайся, народе» вокальний ансамбль «Любава» припрошує мешканців громади та гостей на святкування. Велично звучить Державний гімн України.
Опісля ведучі розповіли легенду про чудесне явлення Божої Матері, яке відбулося в середині Х століття у церкві Константинополя. Не менш цікавою була розповідь про історію створення українського козацтва. Йому і присвятив пісню «Козацька похідна» Володимир Гайдай. Протягом концерту ще багато різножанрових композицій звучало у його виконанні. А ще на свято завітали справжні козаки – «Козацький лицарський клуб» з Фастова. Вони показали бої на шаблях, чим дуже зацікавили і розвеселили глядачів.
Загалом концертна програма налічувала близько п’ятдесяти музичних та хореографічних композицій. Торкнулася душі піснею «Зупиніть війну» Наталія Литвинчук. Зачарували сольним співом Наталія Мельник, Поліна Ковальковська, Костянтин Ступак, Тимур Адаменко, Віка Ширант, Дар’я Шишкіна. А патріотична пісня «Воїни світла» у виконанні Єви Татарчук, Максима Матківського та Уляни Борщ не залишила байдужим нікого.
Хореографічний номер наймолодших учасників Shyk Dance Studio – команди «Мурашки» був щедро нагороджений дружніми оплесками. А ще неймовірно запальними були танці команди «Тока Крю».
Окрасою свята стали виступи Любові Заволоки, Анастасії Пазинич, Марини Микитенко. Вони подарували гостям українські народні та сучасні пісні, майстерне виконання яких викликало багато емоцій. Чудовим вокалом зачарувала Ірина Федоришина.
Гучними оваціями і сльозами радості зустрічали керівника хорового колективу центру культури та дозвілля, а нині – воїна Ярослава Бойка. Він подарував слухачам пісню «Браття».
Ведучі дякували Ярославу і всім захисникам, які виборюють перемогу.
Окрім пісень, лунали і поетичні рядки. Людмила Сінельник продекламувала ліричний вірш «Це від тебе віє життям». Анатолій Назарук емоційно прочитав вірш Тараса Шевченка «Холодний яр».
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих героїв…
Вечоріло. Концертна програма добігала кінця. Фінальну пісню «Україна єдина» виконала Марина Микитенко.
За кілька годин концертної програми наповнювалися скриньки для підтримки наших захисників. Виручені кошти – 40 536 гривень – передані на підтримку Збройних сил України.
На щастя, святкування відбулося без тривожних сирен. Люди ще довго не розходилися. Задушевні розмови, спогади і мрії. Усіх – гостей та учасників свята, бабусь і дідусів, матусь, татусів і дітлахів – єднало одне бажання, яке ніхто не озвучував, але кожен ніс його в серці і в думках.
Христина СОКОЛОВА
