Добрий знак: на теренах Попільнянщини поступово відроджується давнє українське мистецтво виготовлення ляльок-мотанок. До майстринь, які мають власний стиль, належить Валентина Бондарець з села Кривого. Її ляльки-мотанки – добрі, кумедні, здатні створити гарний настрій. За словами Валентини, сам процес виготовлення ляльок-мотанок дарує натхнення, урівноважує.
– Все почалося з того, що перебуваючи на Закарпатті, я потрапила на майстер-клас з виготовлення ляльок-мотанок, – розповідає Валентина Вікторівна. – Спробувала і захопилася. Вже вісім років, як не уявляю свого життя без оцього священного творчого дійства, коли завдяки моїм зусиллям раптом народжується лялька з неповторним виразом обличчя, зі своїм настроєм і навіть призначенням. Я багато читала про ляльок-мотанок, їх роль в українській культурній традиції. Зазвичай вдаюся до творчості вечорами. Настав час, коли у мене народилося бажання створити ляльки-мотанки для хатнього комфорту: обереги для домашніх ключів, фігурки із зубною щіткою. Коли починаю майструвати мотанку, навіть не уявляю, яким буде її вираз обличчя: все народжується під час творчого дійства. Цікаво, що неможливо виготовити двох однакових ляльок: у кожної власне «обличчя». Радію з того, що мої вироби приносять людям радість, поліпшують настрій та зігрівають серця. Ось нещодавно отримала замовлення від знайомих: виготовити подарунки до річниці весілля – лялькові сімейні портрети з побажаннями миру та любові на довге подружнє життя…
У середині жовтня в селі Кривому вироби Валентини Бондарець знову будуть представлені на місцевому ярмарку, кошти з якого кривенчани хочуть спрямувати на підтримку Збройних сил України. А конкретніше – допомогти придбати автівку для швидкої допомоги. А ще всі гуртом загадати головне бажання: Перемога над ворогами-московитами та мирне життя на рідній благословенній українській землі.
А взагалі мотанка – це українська народна лялька, що символізує жіночу мудрість, зв’язок між старшим та молодшим поколіннями. Наші бабусі й прабабусі виготовляли їх так само, як і ткали та вишивали рушники. Вчені стверджують, що лялькам-мотанкам майже п’ять тисяч років і з’явилися вони тоді, коли люди почали вирощувати льон. Спершу робили їх з домотканого полотна, а фарбували соком буряка, бузини тощо.
Мотанки були і є не лише іграшками, а насамперед оберегами, в які майстрині вкладають певний сенс. Якщо, наприклад, хотіли позбутися хвороб, то виготовляли спеціальну ляльку, а потім спалювали її на вогнищі. Зазвичай то є «жіноча» робота, що пов’язано з символікою родючості й продовження роду. Ремеслу навчалися з раннього дитинства. Виготовляючи такий оберіг, жінки вкладали в кожен витвір свої власні побажання. Мотанку мати передавала доньці перед заміжжям, а та – своїй дитині. Це ніби ниточка, що поєднувала рід.
Окрім того, лялька-мотанка – це чудова візитівка автентичного українського мистецтва. Українська мотанка є унікальною ще й тому, що збереглася такою, якою була тисячі років тому.
Ольга ДУБОВИК
