Так називаю хліборобів України. Кожного, хто десятиліттями обробляє священну українську землю. Кожного, для кого орати, сіяти і збирати врожаї – це споріднена праця, передана по родоводу й обрана осібно на все життя.
Вони зродилися у глибині тисячоліть. Їх у різні часи називали і називають по-різному. Трипільці, скіфи-сколоти, хлібороби, гречкосії, плугатарі, орачі, працівники сільського господарства, фермери, аграрії.
Дні й тижні – за плугом, кермом трактора чи комбайна. Життєвий цикл розподілений залежно від посівної кампанії. Осінь – це акуратно виорані гектари ріллі. Зима – це лагодження сівалок, тракторів, всілякого реманенту. Весна – гарячий час оранки, удобрювання, посівної. Літо – коронний час зростання і збору врожаїв.
У дні нинішньому українські хлібороби – це також воїни України. Воюють за хліб насущний, за сьогодні і завтра кожного з нас. І мені є кого вітати з офіційним Днем працівників сільського господарства. Мій сьогоднішній герой – рідний брат – засновник і керівник фермерського господарства «Нива ДМД» Микола Дмитрович Дубовик. Саме та людина, котра знайшла себе, своє покликання у житті: бути вірним Лицарем рідної землі, сіяти і збирати врожаї на тих полях, де ходили з плугами батько й дід. Там, де, як мовиться, пуп закопаний.
Всі ми – родом з дитинства. Ген, за виднокраєм часу, у дитячих роках, наш батько Дмитро Несторович Дубовик вчив нас обох «їздити на тракторі». Так зродився особливий Миколин талант до всілякої техніки, коли самотужки, навіть у сніжну зиму складалися трактори й автівки. Бійцівської сили характеру додали два непрості роки служби «в Афгані». А потім настали бурхливі дев’яності. Розпадалися колгоспи. Розпайовувалися землі. Саме з тих непевних часів і виріс феномен новітнього українського малого фермера. Тоді й означився шлях Миколиного фермерства. Всупереч обставинам. Лише завдяки волі до життя, колосальній працездатності й цілеспрямованості.
Нині практично у кожному селі Попільнянщини є оці феноменальні й непрості люди, яких називають фермерами. Вони здебільшого не прихильники публічності, не дуже прагнуть, аби про них писали, згадували, розповідали. Хоча варті того.
Тож вітаю з Днем працівників сільського господарства тих, з ким зводили журналістські дороги. Звісно ж, перший – Микола Дмитрович Дубовик, адже його становлення відбувалося на моїх очах. А також вітаю цілу когорту аграріїв Попільнянщини, серед яких Володимир і Мирослав Дідківські, Святослав Синицький, Валерій Кудинський.
Фермерам і нині живеться непросто. Але вони своєю працею прокладають дорогу своїм дітям і всій українській нації у день завтрашній.
Дякуймо. Цінуймо. Допомагаймо. Єднаймося. Головне ж побажання – єдине для всіх: Перемога, Мир і розквіт України.
Ольга ДУБОВИК, світлина з родинного архіву
