24 січня Євген Дудар зустрів своє перше 91-річчя. Щасливий день для всієї Української Нації. Бо чудовий сатирик, творець питомо українського гумору самим своїм життям доводить: ми, українці, – гідний, гордий, могутній, давній європейський народ, що здатний проростати знову й знову крізь усі навали. І сміятися в обличчя ворогам!
Вороги не люблять Євгена Дударя: бувало, що й погрожували після концертів. Хай лють їхня до них і повертається.
Українці обожнюють Євгена Михайловича. Бо так, як пожартує Дудар, не жартує ніхто. І таку правду, яку скаже Дудар нібито жартома, але з дуже серйозним виразом обличчя, ніхто не спроможеться висловити.
Знаєте, коли Україна переможе зовнішніх і внутрішніх ворогів? Перша прикмета: коли на всіх телеканалах – щотижня або й частіше – транслюватимуть гумор і сатиру Євгена Дударя, показуватимуть документальні та навіть художні фільми про нього та інших справжніх, «некварталівських», а українських гумористів. Бо то є правдолюбство і правдорубство. Совість нашого народу. Душа наша.
Запитайте себе: коли ви чи ваші діти перегортали сторінки, приміром, таких книг Євгена Дударя як «Профілактика совісті» або «Хунта діє»? Зробіть самі собі такий подарунок. Багато зрозумієте.
Свого часу моєму знайомству з Євгеном Михайловичем посприяв світлої пам’яті ще один видатний українець, письменник Сергій Плачинда. Тоді, на початках міленіуму, ми зібрали цілу когорту українських письменників, серед яких були Євген Дудар, Петро Засенко, легендарний кобзар Василь Литвин, та поїхали на зустріч з учнями та колективом Липківської середньої школи імені Миколи Шпака. І діти, й дорослі мали незабутні враження.
Минали роки. 85-ліття Євгена Михайловича завдяки зусиллям світлої пам’яті Володимира Стретовича відзначали в Києві велелюдно, широко, пісне-співно.
Нині ж, на жаль, серед посадовців просто немає тих, хто пам’ятає, розуміє, яке значення для збереження і розвитку української культури та ідентичності має творчість таких корифеїв українського гумору як Євген Дудар.
Але, як мовив поет Борис Олійник, «народ не візьмеш на макуху, він зоддаля розрізнить чин: і хто є син його – по духу, і хто – по духу – сучий син».
До чого веду? Від кожного з нас залежить, чи будуть читати, знати, розуміти діти, внуки, правнуки творчість Євгена Дударя та інших вартісних письменників-сатириків.
Отож, читаймо Дударя! І буде нам щастя. Переможемо і жити будемо вільно на своїй землі.
Ольга ДУБОВИК,
світлини автора та з відкритих джерел
Добре було б, щоб у всіх школах і бібліотеках Попільнянського району влада, педагоги, просто люди небайдужі організовували творчі зустрічі з такими корифеями українського гумору як Євген Михайлович Дудар. Його книги вчать мислити, бути людьми розуму й душі.
Люблю читати гуморески Євгена Дударя! От де справжній український гумор! Це вам не ниций 95 квартал, а щирість і правда про нас самих і про наших ” воріженьків”.
Знаймо і пишаймося, що поруч з нами є така легендарна особистість як Євген Дудар.