Екологічна та гуманітарна катастрофа, спричинена підривом Каховської ГЕС, доповнила список злочинів російських агресорів проти народу України. Однак ворожі наміри призвели до неочікуваного для рашистів результату – черговий прояв патріотизму, небачена єдність наших співвітчизників, їх солідарність з населенням постраждалих регіонів. Фактично з перших годин трагедії на Херсонщину почала надходити гуманітарна допомога з усіх областей України. Свою лепту у цю благодійну справу внесла і Квітнева територіальна громада.
Активісти розвісили оголошення в усіх населених пунктах, а очільники старостинських округів Квітневої сільської ради через соціальні мережі повідомили про центри збору речей та продуктів. І на заклик простягнути руку потерпілим дружньо відгукнулися мешканці громади. Байдужих не було.
Розпочали з того, що сільська рада виділила 80 тисяч гривень на закупівлю будівельних матеріалів та інвентаря. А працівники сільської ради придбали тонну води та 200 літрів пального. З 12 червня мешканці громади почали збирати найнеобхідніші речі, продукти харчування та бутильовану воду.
До збору коштів долучилися сільгосппідприємства. Зокрема, працівники ПАФ «Єрчики». На зібрані ними гроші закупили 500 кілограмів тушкованки. А їхні колеги з ПСП «Україна» – сто буханців хліба. Автотранспорт для перевезення надав депутат Квітневої сільської ради Василь Криштоп. Пальним забезпечили ПАФ «Єрчики» та Квітнева ОТГ.
Збір гуманітарного вантажу завершили 16 червня, і того ж дня Василь Криштоп і голова Квітневої громади Анатолій Олійник вирушили до Чорнобаївської громади.
Водійська майстерність Василя Івановича, добре знайомий маршрут (свого часу він об’їздив усю південну частину України) допомогли за лічені години подолати 550-кілометровий шлях. І це при тому, що автотраси були переповнені волонтерським транспортом – вся Україна мобілізувалася на допомогу херсонцям.
Невдовзі посланці Квітневої громади перетнули межу Херсонської області і наблизилися до Чорнобаївки. Саме до тієї Чорнобаївки, де з 27-го лютого по 11-те листопада точилися кровопролитні бої. У ході яких захисники України знищили не один десяток гвинтокрилів та літаків, неймовірно багато колісної і гусеничної техніки. Більше тридцяти масованих атак відбили військовики ЗСУ і тим самим зірвали ворожі плани захоплення Миколаївської та Одеської областей і виходу до проросійського Придністров’я.
Саме там, неподалік Чорнобаївки, наших волонтерів представники районної військової адміністрації спрямували у село Посад-Покровське, яке хоч і не входило у зону підтоплення, але вкрай потребувало волонтерської підтримки.
– Посад-Покровське, – розповів після повернення Василь Криштоп, – велике степове село, в якому до війни проживало майже дві з половиною тисячі осіб. З перших днів вторгнення орків воно стало ареною великих боїв і до листопада 2022-го перебувало під окупацією. За свою більш як 200-річну історію таких руйнувань, як нині, воно не зазнавало: майже 90 відсотків житла повністю або частково зруйновано. Дахи будинків, де мешкають люди, вкриті поліетиленовою плівкою, а решта стоять пустками. Мешканці на собі відчули знущання і приниження рашистів. Але не скорилися. Раділи визволителям, приязно зустріли і нас. Село розташоване на півдні, але мова – винятково українська, ми щиро спілкувалися. Дякуючи, вони допомагали розвантажувати автомобіль, розподіляли привезене, і було зрозуміло наскільки важлива наша допомога.
Вони твердо вірять у перемогу Збройних Сил України, таким патріотично налаштованим людям хочеться і хочеться допомагати. І ми до цього готові, – завершив свою розповідь Василь Іванович.
Віктор ЧУПРИНА
