Прочитав на сайті Попільнянської селищної ради подяку нашому земляку-попільнянцю Максиму Вікторовичу Нетужилову від командування військової частини за сумлінну військову службу в ЗСУ та бойову участь в захисті України. А через деякий час до мене випадково потрапила світлина його рідного брата, волонтера і благодійника з Ірпеня Олександра Примака.
Під час тимчасової рашистської окупації Олександр не виїхав, не втік з Ірпеня, а залишився і весь період активно допомагав ірпінцям. За його підтримки багатьом сім’ям з дітьми, зокрема і нашим попільнянцям, що проживали в Ірпені, вдалося евакуюватися. Сусіди, знайомі, виїжджаючи, залишали йому ключі від своїх квартир.
А коли настала продовольча криза, то він з дозволу господарів помешкань ходив і забирав з холодильників залишені харчі і доставляв їх ірпінцям, яким не було що їсти. Це він шукав воду і носив літнім людям та всім, хто її потребував в складні дні. Після ворожих обстрілів разом з іншими добровольцями Олександр Примак самовіддано розгрібав завали, надавав допомогу потерпілим.
Фірма, яка займалась генераторами, дозволила йому роздавати їх та зливати з них пальне, використовувати його для забезпечення життєдіяльності міста, знаючи, що благодійна допомога буде доставлена за адресою.
У День волонтера Ірпінська міська влада вручила Олександру Подяку.
Приємно, що обидва брати є справжніми українцями, небайдужими серцем і душею.
Дякуємо вам, Максиме та Олександре за вашу мужність і відданість народу. А вашим батькам – за те, що виховали вас патріотами. Здоров’я вам, миру, Божого благословіння на довгі роки.
Слава Україні! Героям слава! Честь і шана нашим землякам!
Василь ЗАРІЧНИЙ
