18 листопада вирушив у зону бойових дій на Донеччину волонтер попільнянець Василь Левицький. Цього разу для наших захисників добровільні помічники придбали термобілизну, предмети особистої гігієни, балончики для похідних газових плиток, окопні свічки і, звичайно ж, продукти харчування.
– Насамеперед хочу подякувати власникам магазину «Тигренятко» Ірині та її чоловікові – учаснику бойових дій на сході України – Олександру Тімкіним з Коростишівщини. Вони організували виготовлення тушкованок та заморозок.
Постаралися і їхні земляки Юрій Невмержицький, Анатолій Мартинюк, які свого часу робили п’єдестал для пам’ятника полеглим героям АТО-ООС в центрі селища Попільня та Світлана Вовченко, – розповідає Василь Михайлович.
А мешканка села Попільні Анастасія Федорчук, яка працює у київському дитсадку №196 передала волонтерам від колективу значну суму грошей на закупівлю товарів бійцям переднього краю.
– Василю, хто цього разу був учасником поїздки?
– Так склалося, що поїхала тільки Віка Подунай з села Годиха Романівського району. Вона та її односельці замаринували 70 кілограмів грибів. Пристаралися риби домашнього засолу (ці делікатеси воїни приймали на «ура»). А ще романчани напекли пирогів, приварили вареників, насікли капусти.
– Знаю, що погодні умови не дуже сприяли поїздці…
– Всі чотири дні йшов сильний затяжний дощ. Лило, як з відра, автомобільні двірники не встигали очищати лобове скло. На додачу до цього – розбиті фронтові дороги, грязюка, болото. Та нас це не спиняло, адже ставили за мету об’їхати до десятка військових частин, у яких воюють наші земляки. Більшості з них ми везли персональні передачі від родичів. Крім того, відкривало друге дихання усвідомлення, що нашим героям переднього краю набагато важче.
– І з ким ви зустрічалися?
– У першу чергу ми навідали Петра та Юрія Можарівських з села Попільні. Побували також у Станіслава Матвієнка і Петра Полякова з селища Попільні. Передали гостинці Сергію Дзюмаку з Почуйок, Анатолію Качинському з Парипс. Не можна було без хвилювання спостерігати за сердечною зустріччю моєї супутниці Віки Подунай з братом Сергієм Коротюком, який воює за територіальну цілісність і незалежність України. До речі, їхня мама родом з нашого Строкова, Сергій там народився, що й підштовхнуло нас свого часу до співпраці.
– Зворотній шлях, сподіваюсь, був легшим без вантажу.
– Та ні, вантаж був («Перемога» писала ж як підрозділ Анатолія Качинського оволодіває ворожою технікою). Так от, нам завантажили трофейну коробку передач до КамАЗа. У Попільні її відремонтуємо на станції технічного обслуговування Романа Голені. А мені вдалося прихопити декілька експонатів для «Музею АТО-ООС і волонтерства» – частини бойової техніки рашистів з їхньою символікою та слідами «роботи» наших артилеристів.
Що ж на цих красномовних предметах воєнної колекції після переможного завершення війни будуть виховуватися майбутні покоління патріотів – достойних захисників Вітчизни.
Віктор ЧУПРИНА
Фото Віки Подунай
