Шостий рік триває співпраця між культурно-історичним розважальним комплексом «Романівка» та Київською державною академією декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Цьогоріч в рамках всеукраїнського пленеру «Мистецтво і час» студенти провели творчу практику на теренах громадської організації «Романівська січ».
Завершився «Романівський пленер-23» організацією студентських виставок живопису. Перша з них відбулася в музеї-садибі родини Рильських у Романівці. А 30 жовтня така ж виставка відкрилася в академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Показ робіт називався «Пленер у Романівці».
У виставковій залі художнього закладу студенти та викладачі вишу, професійні художники – члени Національної спілки художників України, гості з Романівки ознайомилися з полотнами, написаними на берегах зеленокосої Унави.
Голова художньої ради, старший викладач кафедри рисунка Леся Варкач високо оцінила результати романівського пленеру, роботу куратора Андрія Дудченка, який зумів згуртувати студентів-ентузіастів і організувати творчу працю.
Під час пленеру студентки Наталя Мельник і Анастасія Курчевська провели майстер-класи для дітей, вперше виступивши в ролі викладачів, за що одержали сувеніри. Подяку за підтримку мистецької молоді і організацію пленеру одержав господар культурно-історичного розважального комплексу «Романівка» Василь Геращенко.
– Цього року Романівка вже п’ятий раз приймала художників, – сказав Василь Геращенко. – Два з них проводив відомий художник Панас Тітенко, а нинішній – молодий викладач академії Андрій Дудченко. І якщо раніше передбачалося написання архітектурних об’єктів, які легко пізнати: музеїв, млина, капличок, селянських хат позаминулого століття, то нині у творчого студентського десанту було більше можливостей самостійно обирати теми полотен. Сподіваюсь, що і надалі наша співпраця буде плідною.
На пропозицію поділитися враженнями про Романівку юні художники Наталія Мельник, Вікторія Бондаренко, Вікторія Лень, Катерина Наумець, Лілія Гаєва, Людмила Горкава, Анастасія Курчевська, Олександра Сходзінська та Всеволод Морозов одностайно відповіли: «Все на наших полотнах».
Свідченням того є колаж, виготовлений Вікторією Бондаренко.
– Ідея колажу включає пам’ятні моменти практики, протягом якої ми перезнайомилися, здружилися, комфортність творчої атмосфери, яка спонукала до мистецьких пошуків. Хочеться, аби наші емоції пережили й глядачі, які не були у Романівці, – говорить дівчина, – Романівка нас вразила. Автентичність і краса будівлі млина, в якій збережено давню архітектуру в поєднанні з новими готельними апартаментами, викликали захоплення. А балкончики, з яких було видно надунавські краєвиди, стали чудовими місцями для роботи. Всі ми бажаємо Романівці злагоди, процвітання, миру. Мріємо ще побувати там.
Усіх захопила вистава про художника, монументаліста і живописця, Михайла Бойчука, чиє ім’я носить академія. Автори і виконавці – студенти другого курсу і випускники кафедри режисури та акторської майстерності Давид Тищенко, Катерина Редчиць, Вероніка Смоловик. Костюми героїв виготовили студенти-третьокурсники кафедри мистецтва текстилю, вишивки та костюма – Анастасія Шовкун і Поліна Уніч.
Пленер і виставки відбулися під час війни. Свідчення того – молодий чоловік, обвітрений фронтовими вітрами, в польовій уніформі. Знайомимося.
Сергій Герасименко (на знімку вгорі) до початку повномасштабної війни працював викладачем академії.
– Мій викладацький стаж досить короткий. З першого дня війни я став бійцем батальйону київської територіальної оборони. Бойове хрещення прийняв в рядах захисників столиці. Потім на базі нашої частини було сформовано стрілецький батальйон, який неодноразово брав участь у бойових діях на сході України. Нині ми п’ятий місяць на фронті. Сьогодні мені пощастило побувати на традиційній виставці картин, написаних на Житомирщині. Я не у відпустці – мене включили в групу, що доставила на ремонт нашу і трофейну техніку, а навзамін маємо отримати відновлену.
До нас підходить Сергієва колежанка:
– Цього тижня у нас заплановано проведення ще кількох заходів. Приходь, Сергію, – запрошує з теплотою в голосі.
Відчувається, що Сергія тут люблять, гордяться ним. Тож і ми бажаємо йому повернутися з Перемогою і відвідати наступний «Романівський пленер-2024», який, сподіваємося, відбудеться під мирним небом.
Віктор ЧУПРИНА
