У четвертий день осені, коли віряни вшановують ікону Пресвятої Богородиці «Неопалима купина», військовий капелан Михайло Ільницький та романчанин Олександр Чекевдя готувалися до виїзду в зону бойових дій. Якщо волонтера з 2014 року отця Михайла добре знають наші читачі, то про Олександра варто розповісти.
З перших днів повномасштабної війни Саша вступив в ряди Київської тероборони і захищав столицю від орків. Син 77-річної волонтерки Віри Безпалої всіляко допомагав рідному брату Юрію у підготовці кількох десятків виїздів до оборонців. Тепер Юрій воює на одній із ділянок фронту, а Олександр готується везти йому родинну передачу. Завантажувати бус їм допомагає підприємець Василь Криштоп.
Які ж гостинці зібрано для наших військовиків? Це багато ящиків з ліками – найзатребуваніший вантаж у зоні кровопролитних боїв. Волонтери швидко розкладають банки з салом, медом, тушкованкою, стравами швидкого приготування, пляшки з мінеральною водою. Далі настає черга дарів осені: картоплі, огірків, помідорів, кавунів, яблук.
Поряд з ящиком, наповненим взуттям, бачу пакет з одяганкою. Цупка брезентова тканина з багатьма кишенями і нашивками. Це – розгрузка. Напашник з кишенями різного призначення: для магазинів, пістолетних обойм, топографічних приладів тощо. А ця розгрузка – плитоноска. Її ще називають бронежилетом.
У формуванні вантажу для цієї поїздки взяли участь активісти волонтерського руху з кількох регіонів України. Скажімо, більше року співпрацює з Михайлом Ільницьким очільниця Львівської громадської оганізації «Успішна нація» Орислава Савка. вона вкотре передала медикаменти та продукти, за що їй безмежна вдячність.
Коли підготовка наближалася до завершення, під’їхав Іван Колінсніченко – диякон церкви Євагельських християн-баптистів з Київщини – давній попутник Михайла Ільницького на волонтерських трасах. Зібрані речі та кошти Іван, як правило, передає у Молитовний будинок церковної громади Попільні, де він, до речі, і зазнайомився з отцем Михайлом. Сьогодні він привіз чимало медикаментів. А на зворотньому шляху доставить Михайла Ільницького та Олександра Чекевдю додому, позаяк «Пежо», завантажений романівськими передачами для фронтовиків, залишиться в одній із військових частин.
– Від’їжджаючи до наших оборонців, хочу щиро подякувати небайдужим громадянам Кошляк, Строкова та Фастівщини. Особлива подяка директору ПАФ «Єрчики» Мирославу Дідківському та власнику фермерського господарства «Хорс-КЛМ» Леоніду Кельвичу, голові Фастівської міської ради Михайлу Нетяжуку за постійну підтримку, а працівнику заводу “Байєр” Павлу Гаєвському з Почуйок за пальне для двох автомобілів. Павло Гаєвський, крім того, разом з робітниками підприємства зібрали 45 тисяч гривень на придбання автомобіля і ще 7 тисяч – на його ремонт. Відновленням авто займався попільнянський волонтер Руслан Кашперський.
Василь Криштоп перевіряє автомобіль. І виявляється, що не працює лампочка ближнього світла. Телефонний дзвінок – і його син Владислав за кілька хвилин усуває несправність.
І ось остання передстартова хвилина: ще раз подумки аналізується чи все взято, чи все враховано. Коротка молитва. Всі займають місця в машинах. І вголос, і подумки лунає:
– З Богом!
Перша коротка зупинка у Фастові, де до волонтерського гурту приєдналася 18-річна Олена Іванета, дочка загиблого у 2016 році бійця поліцейського полку особливого призначення Віктора Іванети. Олена везе подарунки бойовим побратимам незабутньої рідної людини.
На світанку наступного дня наші подорожани в’їхали на територію Дніпропетровської області і взяли курс на частину, де несе бойову службу романчанин Юрій Чекевдя і медик Ярослав Демський з Кошляк. Саме Ярославу і вручили ключі від «Пежо». Автомобілем вивозитимуть поранених з поля бою.
Там біля села Гаврилівки і зустрілися брати Чекевді: волонтер Олександр і фронтовик Юрій. Саша передав подарунки, щирі вітання від мами Віри Федорівни, сестри Валентини, дочок Віри та Юлії, онуків та усієї родини. Це за них, і за всіх українців воює Юрій Васильович…
Час зустрічі сплив непомітно. Дорога кликала до інших частин.
У Кураховому волонтери зустрілися із Сергієм – племінником Ірини Станіславівни та Ігоря Федоровича Струків. Їхній син Владислав героїчно загинув 3 жовтня 2022-го року під Зайцевим Донецької області, і тепер вони опікуються племінником. А ця передача дасть можливість юнаку відчути тепло рідної домівки.
Далі отець Михайло, Іван та Олена відвідали військовиків у Селідовому та Покровському. Зустрілися з Олександром Борознюком і передали йому смаколики.
Потім завітали у полк особливого призначення “Миротворець”. Олена Вікторівна вперше зустрілася з бійцями, які пліч-о-пліч несли бойову службу з її татком.
– Після цього ми побували в Ізюмі, – завершує розповідь про поїздку Михайло Ільницький. – І вже через Харків рушили додому. Дякувати Богу, програму поїздки в зону бойових дій виконали повністю.
Віктор ЧУПРИНА
