Коли випадає рідкісна нагода побачити сина, то все інше не має значення. Ось так вийшло і цього разу.
Пакуючи гостинці, враховувала всі побажання хлопців. Незабаром Великдень, отож хочеться порадувати їх смачненьким. Аби вони відчули турботу близьких людей і тепло рідних домівок.
Коли мова заходить про гостинці для синів наших, завжди відчуваю підтримку Ірини та Марата Замалетдинових, Ірини Бартовщук. Це люди, які кожного разу передають військовим різні смаколики. Цього разу долучилася і Оксана Волинець. За це їм від мене і хлопців величезне спасибі.
Ви бачили б очі хлопців, які просто світилися щастям від того, що їх пам’ятають і турбуються про них. Слова вдячності лунали наперебій, емоції зашкалювали, хотілося спілкування ще і ще, але, на жаль, часу було обмаль. Обійми, поцілунки і побажання якнайшвидшого повернення додому усіх синів.
Валентина МУЛЯР
