Надзвичайно щемна подія відбулася 5 листопада у Свято-Миколаївському храмі селища Попільні.
Сестри Ангеліна та Марія Глухенькі разом зі своїми двоюрідними братом Сашком і сестричкою Танею Кушерами передали кошти в сумі 53 000 грн волонтеру, священнику, військовому капелану Михайлові Ільницькому. Вся родина цих дітей є вірянами Свято-Миколаївського храму, а діти – вихованцями недільної школи.
Вони знають що таке війна, адже тато Тані і чотирирічного Сашка зі зброєю в руках захищає Україну.
Одного дня виникла ідея назбирати гроші для допомоги захисникам. Ангеліна, як найстарша, сказала, що для них метою буде сума 50 тисяч гривень. Дорослі підтримали їхній задум.
Діти вирішили зібрати кошти, співаючи на території попільнянського ринку. Не дуже людно було того дня на базарі.
А наступного тижня, коли були канікули, діти вирушили в Житомир і там продовжили свою благородну справу. Кожне слово їхніх пісень – це щира молитва до Бога, у якого діти просять захисту нашим воїнам.
Пригадують, як до них підійшов поранений військовий із 46-ої бригади, дав гроші, подякував зі сльозами на очах. А потім, повернувшись, подарував кожному новенькі шеврони. Житомиряни ділилися не тільки коштами, а й приносили дітям цукерки, печиво.
«Ми це теж передамо нашим», – відповідали діти, щиро дякуючи і за пожертви, і за смаколики.
І ось завітна сума зібрана. Порадившись з дорослими, зібрані кошти вирішили передати в польовий шпиталь. Саме для цього зв’язалися із отцем Михайлом.
Напередодні до Тетяни Миколаївни Дутчак, бабусі, зателефонувала знайома, пані Ольга, яка попросила вділити щось із суми, бо вона збирає сину, який теж в гарячій точці, на необхідну, але дорогу річ. І знову діти приймають рішення: у неділю їдемо в Попільню і будемо співати на цей раз для тьоті Олі.
Наші діти дуже швидко подорослішали за останні роки. Здається, у потребах ЗСУ вони стали розбиратися краще, ніж дехто з дорослих.
До чого це я? На ринку знайшлися люди, які говорили, що діти заважають торгувати, що голосно співають, що, врешті решт, не пустять їх більше сюди.
І як тут не сказати, що між цими дітьми і тими особами є одна велика відмінність. Діти з самого народження знають, що таке боротьба за Україну, любов до неї та допомога задля спільного майбутнього.
Та все ж свідомих було набагато більше. І про це свідчать суми пожертв: хтось кинув у звичайну трилітрову банку 1000 грн, багато – 200 і 100 грн. Дітям вдалося зібрати для сина пані Ольги 12 тисяч гривень.
А потім родина прийшла в церкву. Віряни не в силі були стримати сльози, коли слухали спів маленьких ангелів з великими українськими серцями.
Наші діти – наше майбутнє. І воно має бути прекрасним. Заради дітей, які це впевнено доводять своїми вчинками.
Низький уклін родинам, які виховали справжніх патріотів.
Тетяна ІЛЬНІЦЬКА
