Час наклав відбиток на професію журналіста: акули пера й мікрофона стали воїнами. Воюють і безпосередньо в ЗСУ, і на інформаційному фронті.
Про це детально, яскраво, документально, чітко й водночас об’ємно розповідає новоявлена книга «Україна: журналісти на передовій» (Видавничий дім «Пам’ятки України»). Видання стало логічним продовженням попередньої книги «Журналісти на війні» (початок 2022 року, упорядник Михайло Сорока). Шкода, що тираж залишає бажати більшого: лише 500 примірників.
Мій короткий есей про воїна і письменника Василя Піддубного, народженого на землі Жита і Миру, також помістився на майже п’ятиста сторінках видання. Наш дивовижний, талановитий земляк добровільно пішов воювати за Україну і в 2014 році, і після 24 лютого 2022 року. Наразі – на фронті.
А загалом цей фоліант – жива і нова історія України, що пройшла крізь долі конкретних журналістів та героїв їхніх оповідей. Вражаючі історії…
Видання презентували в інформаційній агенції «Укрінформ».
Особливістю книги є те, що журналісти наразі є як авторами, так і героями репортажів. нарисів, есеїв.
Окремий розділ – «На передньому краю» присвячено журналістам, котрі боронять нас у лавах ЗСУ. Загалом опубліковано 60 авторських робіт.
Журналістика вважається однією з небезпечних професій. Тим більш під час війни. Очільник Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко наголосив, що 59 українських журналістів загинули, з них 14 – під час виконання професійних обов’язків. Їм присвячено окремий розділ «Пам’ять»: то є живі спомини про загиблих Ірину Цвілу, Олександра Кузенкова, Олексія Чубашева, Максима Левіна, Миколу Кравченка, Павла Лі, Дмитра Шиповського, Дмитра Лабуткіна. Колеги вшанували полеглих хвилиною мовчання.
Є ще одна проблема сучасної української журналістики: через війну третина медіа призупинили діяльність. Однак журналісти України всупереч обставинам тримають інформаційний фронт, адже війна гібридна. Як зазначив Сергій Томіленко, «саме медіа та журналісти дають шанс кожному на те, що його історія буде почута. І шанс на наближення справедливості». Цікаво, що завдяки зусиллям медійної спільноти України вдалося відродити випуск газет на звільнених від окупантів територіях, зокрема, на звільненій частині Херсонщини.
Серед упорядників книги «Україна: журналісти на передовій» – заступниця голови Київської організації НСЖУ Алла Малієнко, завідувач кафедри соціальних комунікацій Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Юрій Бондар та Анатолій Яковець.
На сторінках книги ділиться болючими, страшними, показовими свідченнями про період окупації Іванківського району Київщини редактор Іванківської районної газети «Трибуна праці» Павло Смовж. Читати ті «Замітки на полях газети» без жаху і сліз неможливо. Як і епічні нотатки відомого письменника і журналіста з Херсона Віктора Тютюна «Таврійський степ у вогні». Що вже казати про репортажі легендарної журналістки Ярини Чорногуз, яка і нині воює у лавах ЗСУ, а при цьому ще й на інформаційному фронті традиційно відстоює справедливість.
Українські журналісти здійснюють ще одну надважливу місію: фіксують злочини московії як країни-агресора. У книзі зібрано силу-силенну конкретних фактів, необхідних майбутнім дослідникам московитсько-української війни, та тим, хто буде визначати міру покарання воєнним злочинцям на міжнародному трибуналі.
Відомий письменник, голова ради Незалежного медіа форуму Юрій Щербак як ніхто влучно означив пріоритети української журналістики нині: «Живемо в час, коли правдиве слово любові до Батьківщини й ненависті до ворога є рівнозначне пострілам «Джевелінів», «Хаймарсів» та «Нептунів», і наближає нашу Перемогу… Віримо, що поважні автори цього видання невдовзі підготують нову грунтовну книгу – про перемогу України».
Підготувала Ольга ДУБОВИК
