У хліборобів нині чи не найвідповідальніша пора – жнива. Наймирніша і найжиттєдайніша. Хоч цьогоріч вона триває в умовах повномасштабної війни з російським агресором. А це накладає на хліборобів додаткову відповідальність, бо хліб – стратегічний продукт і важливий чинник перемоги.
З почуттям гідності, від того, що в черговий раз найкращим чином виконали свою хліборобську місію, жнивують у ПАФ «Єрчики». І з відчуттям тривоги – надто ж несумісні поняття: жнива і війна.
Жнива вихідних не визнають. Отож, без попередньої домовленості, абсолютно впевнений, що неділя – трудовий день, завертаю до тракторної бригади. Заступник директора Мирослав Володимирович Дідківський в оточенні провідних спеціалістів і керівників служб господарства узвичаєно проводить нарад, визначаючи основні точки докладання сил на нинішній день. Прямо надворі, біля будинку механізатора.
Перед виїздом у поле бесідую з головним економістом Вадимом Кравчуком.
– Жнивуємо з 15-го липня, – розповідає Вадим Сергійович, – повністю зібрано озимий ріпак і ярий ячмінь. Намолочено відповідно – 1765 і 1189 тон зерна. Тепер завершуємо збирання пшениці. Чому так довго тривають жнива? Погода не дає забути, що рослинництво – це цех під відкритим небом: спочатку засуха вплинула на врожайність, а потім дощі – на темпи жнив.
Разом із заступником директора їдемо на поля, які межують з почуйківськими та саверецькими.
На майданчику, неподалік призалізничної лісосмуги, комбайнери Леонід Володимирович Гуменний, Андрій Федорович Струк, Сергій Володимирович і Володимир Сергійович Силенки та Віктор Григорович Довбня завершують техогляд своїх Джон Дірів. Настрій у всіх піднесений. Ще б пак, сьогодні вони заводять степові кораблі у фінішні загінки колосистої.
Поле оборано широкою смугою і трактор з бочкою, наповненою водою, стоїть поряд.
– Протипожежна техніка, – напівжартома доповідає відповідальний за цю службу Анатолій Каленикович Сенівець, – завжди працює безвідмовно. З вогнем жарти неприпустимі.
Злагодженість у роботі жниварів вкотре переконує, що вони не просто колектив, вони – одна сім’я. Чимало жниварів весь час працюють у господарстві. Приміром, Микола Миколайович Бородавка, Леонід Володимирович Гуменний, Андрій Федорович Струк, Сергій Олександрович Гончаренко мали перерву у трудовому стажі лише на час армійської служби. Це зрозуміло: де людину цінують, там робота для неї стає способом життя.
На полі з’являється головний агроном Олександр Іванович Дехтяр. Спеціальним приладом визначає вологість зерна (вона становить 18 відсотків проти прийнятних 14,5), дає необхідні поради і їде на інше поле.
Через деякий час до нас підходить агроном Андрій Завадський.
– І чого стоїмо? – запитує.
– Вологе зерно. Ждемо, коли підсохне, – майже хором відповідають жниварі.
– Зараз подивимося, – Андрій Володимирович прямує до насіннєвої ділянки і старим дідівським методом: «на зуб» і «пучками» визначає вологість.
Мене це зацікавило, адже вердикту головного агронома він не чув. Помічаю, що механізатори теж з цікавістю чекають результату «експертизи», один навіть головою похитав, ніби хотів сказати: «Ану, ану».
– Десь 17-17,5 відсотка, – врешті говорить агроном.
Отак і переконуємося, що недарма випускникам агрофакультету присвоюють кваліфікацію «вчений агроном». Уміють таки використовувати і науку, і хліборобську мудрість попередніх поколінь.
Сонце припікає і успішно робить свою справу, дозволяючи починати роботу.
На полі працює два перенавантажувачі Джон Дір, що дозволяє вести обмолот безперебійно, не примушуючи комбайнерів чекати на автотранспорт, а водіїв – поки наповняться бункери комбайнів. Із цим прекрасно справляються Володимир Вікторович Пашинник і Анатолій Григорович Продеус.
Водночас ведеться і заготівля соломи. Про це дбають трактористи Василь Іванович Радченко, Ігор Федорович Струк, Володимир Миколайович Яремчук та Юрій Миколайович Новак, які преспідбирачами Джон Дір тюкують пожнивні рештки.
Перевезенням тюків до місця зберігання займаються водії Ігор Михайлович Бородавка, Олег Сергійович Білецький, Анатолій Леонідович Баранівський та Василь Васильович Третяк. Оператори навантажувачів Manity і Merlo Михайло Степанович Гузак і Олександр Вікторович Шевчук вправно вантажать тюки на автомобілі.
Ось до місця вантаження тюків під’їжджає КамАЗ Олега Сергійовича Білецького. Фотографую сумлінного водія, завершуючи цим кадром збір інформації про жнива у ПАФ «Єрчики».
– Дуже старанні у нас хлібороби, – не приховує задоволення Мирослав Володимирович.
Побажавши жниварям гарної погоди, їдемо у бік Великої Чернявки, де калібрується насіння – закладається основа майбутнього врожаю.
– Усе це не тільки задля розвитку агрофірми, – каже заступник директора. – Тут і потреби людей, і наша турбота про них. І пайовиків, і тих, котрі не мають паю, і навіть дачників. Бо де їм що взяти, як не в агрофірмі? Не той час, коли кожен брав косу, граблі і самотужки заготовляв сіно для домашньої худоби. Тепер можна виписати, це і простіше, і легше, і дешевше. Та ще й у нинішній важкий час.
Повз нас, у напрямку жнивного поля, проїжджає машина швидкої технічної допомоги. Не зупиняючись, Мирослав Володимирович набирає номер Олега Дінеги:
– Що трапилось? Хтось обламався?
– Та ні, – відповідає Олег. – Веземо обід хлопцям.
Заступник директора заспокійливо-схвально хитнув головою, ніби сказав, належна турбота додає сил. А вони так потрібні для успішного фінішу.
Віктор ЧУПРИНА
