Цього чоловіка у Кривому знають усі. І не тільки в Кривому. Без участі й підтримки Валерія Антоновича Кудинського вже багато років не відбувається жодна значуща подія на теренах села й громади. Якщо перераховувати до скількох добрих справ він долучився організаційно або меценатськи, – може не вистачити газетної шпальти. А проте вдячно згадаймо, що коштом і зусиллями депутата Попільнянської селищної ради, засновника й очільника селянського фермерського господарства «Кудинський» Валерія Кудинського у центрі Кривого облаштовано громадський простір, де відбувалося, зокрема, й святкування 400-річчя з часу першої згадки села Кривого. Від 2014-го року, з початку московитсько-української війни на Сході України і до сьогодні, Валерій Кудинський безперервно допомагає нашим воїнам на фронті, зокрема, й через волонтерів.
Коли навесні нинішнього року постала нагальна потреба в організації територіальної оборони в Кривому – Валерій Кудинський, звісно ж, доклав усіх зусиль. Навіть лавочки облаштував біля залізничної станції «Липняк». Доки діяла Кривенська школа – щоразу на Новий рік вітав дітей подарунками. Якщо потрібно розчистити чагарники довкола річки – на поміч приходить техніка Кудинських. Вирішив не брати орендної плати з односельчан за поминальні обіди у кав’ярні. Задоволені орендарем також ті, хто довірив свої земельні паї: розраховується вчасно та гідно.
Завдяки зусиллям родини Кудинських у селі запрацювало відділення «Нової пошти», господарчий та продовольчий магазини, дитячий майданчик.
Як тільки з’являється нагальна потреба – багато хто шукає підтримки у Валерія Антоновича. І знаходить. Так трапилося з оновленням вікон у приміщенні церкви. Так відбувається під час оранки городів: орендодавцям безплатно орють до 30 соток. І ще, і ще , і ще…
Взагалі, якщо дивитися із загальнонаціональної точки зору, то потрібно констатувати: оці люди-самородки, малі фермери, які власними надзусиллями стали на ноги в українських селах за останні 30 років – це герої, золотий фонд нації. Часто в особистісному плані вони не є простими, зручними та «пухнастими», як не є простими реалії буття українського народу в усі часи включно з нинішніми. Але ці люди є базисом, основою розвитку як сучасного українського села, так і держави України загалом. Саме до цієї когорти, на мій суб’єктивний погляд, належить Валерій Кудинський.
Замолоду, отримавши диплом сількогосподарського напрямку, Валерій Антонович приїхав працювати до Кривого. І «приріс» тут, вкорінився: одружився з Ольгою Юріївною, виховав чотирьох синів. Люди кажуть, що у родині Кудинських все робиться дружно, спільно, гуртом. За прикладом українських бджіл. І то є, певно, головна умова успіху будь-якої родинної та суспільної справи.
Оцінкою зусиль Валерія Кудинського є вже той факт, що під час виборів більше 80 відсотків односельчан проголосували за його кандидатуру в депутати селищної ради. Люди Кудинському вірять. Пам’ятають і розуміють його слова: «Чим більше я людям допомагаю, тим більше мені Бог дає».
Результати дій родини Кудинських на користь села Кривого може бачити кожен. Це саме той випадок, про який свого часу писав знаменитий український меценат Євген Чикаленко: «Любити Україну до глибини власної кишені». Ті люди, які діють саме так, – є благословенними.
Кажуть, випадковостей не буває. Певно, невипадковим є і той факт, що день народження Валерія Кудинського співпадає з Днем Незалежності України. Побажаймо ж усією громадою щиро, від серця – головного: Перемоги та Миру в Україні, доброго здоров’я на многії благії літа Валерію Антоновичу та його родині! Хай вічно живе вільна, сильна, багата Україна та її вірні сини!
Ольга ЮСЕНКО
Хай більшає таких дієвих українців у наших селах! Переможемо!