Через два місяці на тлі жорстокої війни та зменшення населення України, юридичним особам (читай – іноземцям) буде дозволено купувати українську землю.
Українська нація з цим згодна? Чи вигідно це українцям і до чого може призвести?
Згадаймо історію того ж Ізраїлю. На початку XX сторіччя то була величезна територія, що включала нинішню Палестинську автономію, Сектор Гази, частину Йорданії та Єгипту. На всю ту територію Велика Британія отримала мандат від Ліги націй, а потім від ООН та здійснювала управління. Землею володіли багаті араби. Ізраїльтяни на легітимній, законній основі почали викуповувати землю. Доволі багато викупили, бо тоді ще араби не знали, що можна заробляти великі гроші на нафті й газові, а працювати і думати їм не дуже хотілося, тож поступово продавали свої землі.
1948 року створювалася держава Ізраїль і планували створення держави Палестини. Але тоді частину Палестини відхопили собі єгиптяни та йорданці. Ізраїльтяни ж отримали свою державу, багато земель якої вони не вкрали, а купили. Тобто переслідували і переслідують свій національний інтерес.
Погляньмо на нинішню Україну. Україна має титульну націю – українців. Насамперед в Україні має превалювати український інтерес. Безумовно, без обмеження прав і свобод національних меншин. Це нормально. І то є світова практика.
Наприклад, сьогодні у Німеччині проживають 5 мільйонів турків, у Франції – 5 мільйонів алжирців, але в обох країнах панує і є захищеним національний інтерес німців і французів. Тому що у турків є Туреччина, в алжирців є Алжир. У французів, окрім Франції, немає нічого, у німців, окрім Німеччини, немає іншої країни. Так само українці, окрім України, не мають рідної країни. Це стосується також інших корінних націй, наприклад, гагаузів, кримських татар, караїмів, кримчаків, які не мають своїх окремих держав.
А що ж відбувається?
Нині український фермер страшенно потерпає: вже 2 роки продає збіжжя у збиток. Якщо московити продавали єгиптянам зерно по 270 доларів, то сьогодні наші фермери продають нижче собівартості – по 125 доларів за тону. Ще дешевше збувають кукурудзу. Соняшник, який у 2021 році коштував до 20 тисяч грн за тону, зараз – 8 тисяч грн. При тому, що тоді курс долара був 28 грн, а сьогодні – 40 грн. Зрозуміло, що дрібний і середній український фермер давно вже позбавлений навіть тих запасів, які в когось були.
І коли з 1 січня 2024 року відкриється ринок землі для юридичних осіб, то серед зацікавлених купити українську землю будуть і китайці, і євреї, і московити, й араби, і ще багато хто. Можна буде скупити землю, а потім сказати, що це «моя земля, і я тут відкриваю арабські школи чи встановлюю китайські порядки».
Мало того, що земля виставляється на продаж іноземцям, то український фермер, який живе на цій землі і могили його прадідів саме тут, стає неконкурентоспроможним. Тому що триває війна.
Пригадую, у Верховній Раді піднімалося питання продовження мораторію на продаж землі іноземцям. Сьогодні я хотів би, щоб ті політики, які називають себе українськими політиками і які представлені у Верховній Раді України, суттєво, голосно підняли це питання.
Зокрема, є питання до тих, хто називає себе опозицією: хоча б раз заблокували трибуну парламенту. Вчинили протест. Бо враження, що й опозицію це влаштовує.
Не мовчіть!
Україна у нас одна.
Національний інтерес українців ніхто, крім нас, не захистить.
Українську Україну ніхто, крім нас, для нас не побудує.
Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ, президент військово-цивільної спілки “Бойове Братерство України”
