Завершилася ще одна поїздка до шпиталю військового капелана Михайла Ільницького. Отець Михайло, як ніхто інший, добре знає потреби прифронтових медичних закладів, де лікуються поранені. Адже майже десять років він – волонтер. І хоч нелегко йому поєднувати роботу волонтера і священника, та Михайло Ільницький звик допомагати тим, хто цього потребує. Під час поїздок військовий капелан спілкується з пораненими на різні теми, намагається їх підбадьорити, допомогти кому добрим словом, кому щирою молитвою. Отець Михайло із захопленням розповідає про людей, завдяки яким такі поїздки стають можливими.
– Наші люди неймовірні! Вони розуміють, настільки необхідна підтримка військовим. А як же інакше? Це ж наші сини і дочки, брати, батьки, односельці. Отож, як тільки повідомляю про дату поїздки, відразу ж гуртуються. Одні збирають та пакують вкрай необхідні речі, інші, вкладаючи свою любов до захисників, готують домашні смаколики.
До глибини душі завжди хвилюють пожертви родичів загиблих героїв. Це сім’я Струків, яка передала 50 спортивних штанів, білизну, а ще мішок пшеничного борошна. Людмила Дзюмак із Почуйок, у якої війна забрала сина, надала кошти для придбання необхідних речей для поранених. До кожної поїздки долучається мама загиблого героя Ядвіга Ніколайчук. Ось і цього разу оплатила 20 пар милиць, 50 спортивних штанів, придбала 20 кг сала, яке допомогли закоптити та переробити Олександр Чекевдя та Валентина Сероветник.
Вчителі, учні та батьки Київської школи № 70 придбали для шпиталю 60 простирадл. Вагомий внесок і колективів Попільнянського центру культури і дозвілля, Романівської школи. Поділилися овочами, консервацією та смаколиками жителі Василівки та Харліївки.
Валентина Колодяжна, Руслан Кашперський, Олег і Тетяна Ільїні, Олена Іванета, Світлана Яхновська з родиною передали термобілизну, футболки, капці, шкарпетки, засоби гігієни.
І знову моїм надійним помічником в поїздці став Василь Криштоп, надавши своє авто. Директор ПАФ “Єрчики” Мирослав Дідківський виділив 30 літрів дизпалива для поїздки. Решту дизпалива придбав за свої кошти, зробивши подарунок собі на день народження.
Вечір… машина завантажена і готова до поїздки. Виїзджаємо… Дякувати Богові дорога була спокійною. Вранці були там, де нас з нетерпінням чекали. Розвантажили машину, поспілкувалися із пораненими та колективом шпиталю. Отримали неймовірні враження від зустрічі…
Христина СОКОЛОВА
