Чотирнадцятирічна Анна Солодовник організувала
в Ходоркові плетіння маскувальних костюмів для війська
Чотирнадцять років – час юності, час перших закоханостей, життєва весна. І цю весну молодих українських поколінь рашисти-московити спаплюжили війною. Життя розділилося на «до» і «після». Через варварські обстріли Києва навесні чотирнадцятирічна Анна Солодовник перевелася з київської школи до Ходорківського ліцею, аби завершити навчання у восьмому класі. Втім, Ходорків – батьківсько-дідівська земля для Анни: тут дівчина щороку радіє літечку й почувається затишно. І от у перше позначене війною літо Аня взялася допомагати Збройним силам України: ініціювала та організувала в Ходоркові плетіння маскувальних костюмів для наших захисників.
На ошатному подвір’ї бабусі Марії Яненко, куди ми завітали разом з директоркою Ходорківського ліцею Тетяною Дмитрівною Рябенькою, стояв недоплетений маскувальний костюм. Нас зустріла Анна Солодовник і з перших же хвилин спілкування з нею стало зрозуміло: краса і молодість дівчини поєднуються з розумом та розважливістю.
– Я почала майструвати цю «кікімору» тиждень тому, – вводить у курс справи Анна. – Зазвичай один маскувальний костюм можна сплести за шість днів. Щовечора кілька годин присвячую плетінню.
На початку липня я зрозуміла, що маю вільний час, а також хотіла допомагати батькам, – пояснила Анна. – Мої мама з татом – Ольга та Віктор Солодовники – волонтери: часто їздять у госпіталь до поранених воїнів, возять одяг та інші необхідні речі, мають однодумців. Я вирішила долучитися. Спершу працювала сама. Тут, в Ходоркові, збирала мішки, різала їх, розшивала. А потім ми з бабусею подумали, що треба долучати більше людей. Організували маленьку команду. Спочатку були лише мої подруги-дівчата.
Для виготовлення «кікімор» краще брати мішки. У старших людей Ходоркова ми поназбирували їх чимало. До того ж, мішки треба розрізати та розшивати: розділяти кожну ниточку. Потім нитки складаються в пучечки і з тих пучечків ми вже плетемо «кікімори». Поступово долучилися старші люди. Хтось привозив мішки, хтось на пів годинки приходив, допомагав розшивати.
Хочу всім подякувати, хто підтримує нас. Можу назвати кожну людину. Це, насамперед, наша дівчача команда, з якою ми сплели першу «кікімору»: Аня Дубініна, Саша Бубка, Марія Коханюк, Саша Спорядько, Ілона Корзун, Аліна Кавко, Софія Полінкевич. Наразі я вже сплела другу. І ще кілька «кікімор» плете родина Ярош…
Готові маскувальні «кікімори» для українського війська з Ходоркова вже доправлені, зокрема, на потреби окремого полку спеціального призначення Національної гвардії України «Азов». Так само друзі Анни Солодовник плетуть маскувальні костюми і в Києві.
А ще юна українка дуже любить і вміє готувати солодощі та творити вироби з бісеру.
– Ми пишемо воїнам листівки, – додає дівчина. – А діти з молодших класів і навіть дошкільнята надсилають малюнки нашим хлопцям зі словами вдячності. Усе це разом з маскувальними костюмами відправляємо захисникам України. Як можемо допомагаємо українському війську наблизити нашу спільну найбільшу мрію – Перемогу над ворогами. Хочемо, щоб кожен наш воїн повернувся до своєї родини живим та здоровим. А в Україні на довгі роки утвердився мир, розквіт, любов, радість.
Слава Україні!
Героям слава!
Ольга ДУБОВИК
Ви розумники і молодці .Великий вам дітки уклін , зокрема тобі Анютка за організацію такої вкрай необхідної роботи .
Ви розумники і молодці .Великий вам дітки уклін , зокрема тобі Анютка за організацію такої вкрай необхідної роботи .