Біля хати нахилився кущ калини,
Матіола п’янко пахне у саду,
Ну а я з війни чекаю сина –
Кожен вечір виглядати йду.
Зацвіли уже троянди біля хати,
І лелека ген злітає вдалині,
Сподіватись, вірити й чекати –
Сил на це ще вистачить мені.
Ще стоїть в дворі сторічна груша,
І ровесниця-бабуся край воріт
Каже: «Я діждатись внука мушу,
І про інший світ не говоріть».
Вже поспіли вишні й полуниці,
Лиш приїхати сюди не можеш ти.
«З ворогом ще, мамо, мусим биться,
Щоб рашистських зайд перемогти».
Знаю, матерів таких багато,
Не одна ще є така, як я,
Всі ми з фронту ждем синів-солдатів,
Лиш надія в кожної своя.
Сину мій, вертайсь скоріш до хати,
Хай скінчиться клята ця війна,
Тут тебе щодня чекає мати
І рясна калина край вікна.
Валентина МУЛЯР
с. Попільня
