Жителі Липок виступають категорично проти закриття поштового відділення у селі. Відповідне звернення з численними підписами ще у червні було спрямоване до Попільнянської селищної ради та народного депутата України Анжеліки Лабунської.
Попільнянська селищна рада підтримала липківчан та звернулася до центрального офісу «Укрпошти» з пропозицією зберегти діюче у Липках поштове відділення. На жаль, ані про конкретну відповідь, ані про позитивну реакцію наразі невідомо. Натомість двом працівницям Липківського поштового відділення – завідувачці Аллі Смик та поштарці Валентині Тимофеєвій – Житомирською філією «Укрпошти» були по-блюзнірськи запропоновані «на вибір» інші місця роботи десь аж у Брусилові чи Бердичеві вже з початку серпня. Мало того, що людей позбавляють роботи у такий важкий час, то ще й відверто знущаються, пропонуючи завідомо нереальні варіанти.
Йдеться про утримання лише двох працівників із зарплатами «на півставки» чи навіть менше. Житомирська філія «Укрпошти» навряд чи багато зекономить на скороченні двох геть не зайвих для липківчан робочих місць. А от збитків людям, незручностей через закриття поштового відділення буде чимало. Пошта є фактично частиною необхідної інфраструктури села: там і передплату можна оформити, і придбати різноманітні друковані видання та товари першої необхідності, а головне – роками, в дощ і сніг – поштарка розносить людям газети, квитанції тощо. Якщо ж замість стаціонарного відділення до села раз на тиждень буде приїжджати якийсь «поштовий бусик», то це автоматично створить незручності для всіх липківчан, яким треба буде облишити всі поточні сільські справи (а таких зазвичай – хоч греблю гати) та бігти (вже уявляю, як пенсіонери це роблять) до пересувної пошти. Окрім того, ще питання, чи не дорожче обійдеться утримання «поштомобіля», аніж двох працівників? Запитань без відповідей залишається чимало.
На мій погляд, закриття пошти у селі – ще один плювок в душу багатостраждального українського села як такого. Закрити, знищити – легко. Спробуйте відкрити, створити у селі чи то пошту, чи будь що нове.
Загроза закриття поштових відділень рикошетом вже вдарила по передплаті українських друкованих видань, зокрема й газети «Перемога». Я вважаю це таким собі повзучим, тихим, підступним нищенням української преси, інспірованим вищими чиновниками «Укрпошти», за мовчазного потурання посадовців різних рівнів та і звичайних обивателів з розряду «мене це не стосується».
Можливо, Попільнянська селищна рада могла б узяти на утримання двох працівників Липківського поштового відділення, якому загрожує закриття? Це було б дієвим свідченням небайдужості до сільських проблем керівництва ОТГ. Нагадаю, що кілька років тому село Липки з його угіддями і доволі дієвим самоврядуванням силоміць приєднали до Попільнянської ОТГ. Люди були проти будь-яких приєднань, та сталося як сталося. І до кого тепер липківчанам апелювати, як не до Попільнянської селищної ради? Чи мають змиритися та безправно споглядати, як та ж «Укрпошта» та її Житомирська філія фактично зневажає потреби і запити людей на місцях та ігнорує їхню думку?
Ольга ДУБОВИК
Постскриптум: Висловлені думки є особистою точкою зору авторки допису. Тому осібно готова до дискусій та конструктивних пропозицій.
