Негода в людській душі буває набагато страшнішою за негоду природну і наслідки має, часом, справді катастрофічні. Ми не впливаємо на раптову зміну погоди, а тому воліємо смирненно перечекати всі її катаклізми. Але душевну бурю просто перечекати не вийде, та і не варто: «погоду» у власній душі ми можемо контролювати і впливати на неї – з Божою допомогою.
Причин для «душевної бурі» у всіх українців нині, під час збройного вторгнення агресора, більше ніж достатньо. Кожен їх прекрасно знає, у кожного вони особливі, болять і ранять по-своєму. Наслідки цієї «бурі» теж різні, але з ними можна впоратись, мінімізувати втрати, відновити душевну рівновагу та віднайти точку опори. Для цього дам п’ять порад.
Не живіть лише минулим і не тужіть за майбутнім
Дехто говорить, що війна поділила життя на «до» і «після», дехто каже, що вона поставила життя на паузу, заморозила його. Нині жалкувати за тим, що було, відкидаючи сьогодення та впадаючи у відчай немає ніякого сенсу. Бо минуле не повернути, «вчора» вже немає. І ми ніколи не зможемо змінити історію, повернути час назад.
Інша небезпечна пастка – тужити за нездійсненим майбутнім. Мрії та плани, що не справдилися, можуть викликати невпевненість і страх щодо завтрашнього дня. Чому? Бо люди часом занадто покладаються самі на себе, переоцінюють власні можливості, дають «їжу» своїй гордині, яка засліплює, віддаляє від реальності і від Бога. Тож потрібно праведно жити тут і зараз, уникаючи усіляких домислів, ілюзій чи фантазій, роблячи корисне і важливе саме в цю хвилину, таким чином торуючи стежку у своє майбутнє, яке відоме лише Господу.
Поділіться своїми проблемами і турботами з Богом
Важливо пам’ятати, що Бог настільки цінує людину, що ніколи не порушує нашу свободу. Господь завжди поруч, ненав’язливий і терплячий, Він чекає, поки ми покличемо Його, відчинимо двері свого серця, щоби розповісти про всі скорботи, які маємо, та довіритися Йому. І тоді ми будемо не сам на сам зі своїми проблемами, а отримаємо найкращого Друга, Помічника і Порадника.
Навчіться довіряти Богові
Не будьте гордими, егоїстичними, не вважайте себе всесильними, не шукайте всемогутності у статках, майні, владі чи зброї. Життя постійно доводить, що це не так. Сила духу непереможна. А сильними духом ми можемо бути лише з Богом. Дозвольте собі віднайти внутрішню силу через усвідомлення своєї недосконалості, слабкості, через смирення. Якщо маєте проблему, поділіться нею з Господом, і вам стане легше. Якщо вас переслідує страх, довірте його Богові, і вам стане спокійніше. Якщо зазнали втрати – поділіться тугою з Господом, і Він відповість вам теплими спогадами і надією. Навчіться усім ділитися з Богом, віддавати Йому і приймати все, чому Він дозволяє статися.
Питайте не «За що?», а «Навіщо?»
Не нарікайте на Бога і не думайте, що Він вас за щось карає. Він нас любить і ніколи не бажає і, тим паче, не створює страждань для людей. Всі страждання – від гріха і диявола. Чому Бог їх допускає? Бо через страждання людина усвідомлює небезпеку, яку несуть гріхи – так само, як через біль тіло дає нам знати, що якась його частина є ураженою та потребує особливого піклування і лікування.
Господь допускає нам випробування, щоби застерегти нас від гіршого, щоби виправити нас, скерувати зло на добро. Бо всі події, що стаються, відомі Господу та мають свої причини, терміни і певну промислительну мету. Долаючи випробування, ми стаємо сильнішими, утверджуємо добро і правду. Для прикладу: фізичні навантаження і тренування тіла приносять втому, часом бувають важкими та виснажливими, але саме так людина загартовує своє тіло, а відтак зміцнюється, набуваючи сил і зберігаючи здоров’я.
Навчіться помічати хороше і бути вдячними
Дякуйте Господу за кожен день, подарований вам. За те, що ви прокинулись, маєте змогу підвестися, за те, що вам є що вдягнути і чим поснідати… Дякуйте Господу за світло за вікном і повітря, яким можна дихати, дякуйте за всіх, хто поруч, і моліться за тих, хто далеко. Дякуйте за всі можливості, які маєте спрямувати на благо. Зробіть за день хоча би одну добру справу для інших людей – якщо не ділом, то хоча би добрим словом, усмішкою, обіймами. І так, по зернині, чиніть добро щодня. І ви побачите, як невдовзі ці «зернини» заколосяться у вашій душі щедрим і благодатним врожаєм радості, добра та душевного спокою.
Тож нехай не тривожиться серце ваше і не боїться, бо з нами Бог.
ЕПІФАНІЙ, Блаженнійший митрополит Київський і всієї України
