Дмитро Дубик, який віддав своє молоде життя за свободу і територіальну цілісність України, за нас з вами, протягом свого короткого життя зумів зробити багато хороших справ. Одна з них – любов до спорту. Патріот-земляк мав великий потяг до футболу, опанував цю видовищну гру, довів своє аматорське захоплення до віртуозно-професійного рівня.
– Такого крайнього лівого захисника, що вмів блискуче виконувати дальні діагональні передачі, володів невідпорним ударом, нині серед футболістів Попільнянщини важко знайти, – сказав представник ФК «Єдність-Ерідон», член ветеранської команди «Попільня-ветеран» Руслан Швець, виступаючи перед учасниками та глядачами футбольного турніру на честь Героя-земляка Дмитра Дубика.
Намір провести це змагання подали любителі футболу Михайло Олексієнко, Юрій Шкарт, Руслан Швець, близький друг Дмитра Василь Дзюбенко. Ідею підтримав і надав матеріальну допомогу Романівський староста Н. Л. Соловюк. матеріальна підтримка надійшла і від заступника директора ПАФ «Єрчики» М. В. Дідківського та депутата Квітневої сільради підприємця В. І. Криштопа. Всіляко допомагали також і родичі Дмитра Дубика: дядьки Віталій та Василь, його двоюрідний брат Дмитро Васильович Наумці.
І ось 28 травня. Стадіон у Романівці прикрашає 24 Державних прапори України – саме стільки років – 24 – мало виповнитись Дмитру Дубику до дня турніру. Збираються футболісти з Миролюбівки, Квітневого, Андрушок та Романівки.
Насамперед і господарі, і гості йдуть до могили воїна-героя. Настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці служить панахиду, молиться за вічний спокій і Царство небесне юного патріота. В своєму зверненні до Господа отець Михайло згадав ще двох героїв-романчан Олександра Олійника і Святослава Дмитрієва, які загинули за рідну землю.
І ось знову ми на стадіоні. Звучить Гімн України. Світла пам’ять про Дмитра вшановується хвилиною мовчання.
– Це добре, що ми сьогодні тут. – сказав Квітневий сільський голова Анатолій Олійник. – Бо пам’ять про героїв священна. Вона кличе нас до боротьби. Я знаю, що кожен готовий взяти до рук зброю, щоб розгромити ненависних ворогів-рашистів.
Як велить прадавній український звичай, капітанам команд «Миролюбівка», «Квітневе», «Андрушки» та ФК «Єдність-Ерідон» вручають красиві, як сонце, короваї.
І ось звучить стартовий свисток судді Дмитра Захарченка з Попільні.
Ми не будемо переповідати усіх перепетій двобоїв чотирьох команд. Варто лише зазначити, що ігри були безкомпромісними, футболісти демонстрували волю до перемоги, грали самовіддано, як самовіддано воював Дмитро Дубик.
Особливо напруженою була боротьба за перше місце. Фіналісти – футбольні колективи з Андрушок та Миролюбівки – грали з повною віддачею: стрімкі сольні «проходи», точні передачі м’яча підсилювалися силовим натиском.
У першому таймі ініціативою володіли гравці Миролюбівки. Вони створювали чимало небезпечних моментів біля воріт суперника, один з яких закінчився призначенням пенальті. Одинадцятиметровий удар професійно реалізував миролюбівець Богдан Балацюк.
І лише всередині другої половини зустрічі гравцям Андрушок вдалося вирівняти гру. А далі переламати її хід на свою користь. Майже на фінішній прямій тайму Владислав Кліщук зрівнює рахунок, а невдовзі Сергій Дзявчук ставить переможну крапку.
Володарем кубка турніру стає команда «Андрушки». Руслан Швець нагороджує кращих гравців: захисника Олексія Клименка («Миролюбівка»), півзахисника Максима Захарчука («Єдність-Ерідон»), нападаючого Сергія Дзявчука і воротаря Дениса Пащенка (обидва з «Андрушок»).
А в номінації «Кращий гравець турніру» одностайним рішенням визнається мужній захисник Матері-України Дмитро Дубик. І тому кубок меморіального змагання капітан Андрушківської команди Богдан Василівський вручає згорьованим родичам героя – мамі Тетяні Григорівні, татові Василю Васильовичу Дубикам, бабусі Марії Євстафіївній Наумець.
Нагорода омивається пекучими сльозами.
Герої не вмирають.
Слава Україні!
Слава нації!
Віктор ЧУПРИНА
