Побачила світ книга «Поклик серця» авторства Валентини Степанюк (Антоніна Зоря).
Чим примітна? У ній авторка зібрала в єдине намисто давні, вже нібито загублені чи притлумлені роками, але живі спогади – розповіді свідків про побачене й пережите кількома поколіннями українців саме на теренах Попільнянщини. Гадаю, книгу особливо цікаво буде читати жителям Корнина, Попільні, Ходоркова, Кривого, Королівки та інших сіл Попільнянщини. А найбільш – липківчанам. Втім, і кияни знайдуть для себе вартісне зерно.
Власне, «Поклик серця» – друга книга Валентини Федорівни Степанюк, що доповнює літопис села Липок, свого часу розгорнутий світлої пам’яті Віктором Балтином. Але водночас додає деталей і фактів до історико-життєвої скарбниці багатьох населених пунктів Попільнянщини.
Цінність цієї книги – саме у безпосередніх споминах свідків, крізь чиє життя пройшли буремні події ХХ століття. Чимало вартісних деталей допоможуть наступним поколінням бодай побіжно відтворити реалії життя поколінь минулих. Бо, як мовиться, хто забуває минуле, той не матиме майбутнього.
Книга вийшла друком у Міжрегіональному видавничому центрі «Медінформ». За словами авторки, виношувала задум у серці давненько, а розпочала працювати над виданням напередодні широкомасштабного вторгнення московитів. Емоційне тло змусило зупинитися на певний час, але згодом робота відновилася і тривала близько року.
Чимало болісних спогадів у «Поклику серця» розгортають перед внутрішнім зором читача події, що відбувалися у Липках під час Другої світової війни. Як діяв підпільний партизанський загін під орудою Миколи Шпака (в деталях). Як гинули, дивом рятувалися, що бачили цілі родини під час фашистської каральної операції біля колишнього панського млина, де жорстоко розстріляно і закатовано кількасот людей. Як відбувалися розстріли в Корнині. Як складалася доля українського поета – красеня і лірика Миколи Шпака, чимало творів якого просто загинули у вирі тодішніх подій. До речі, в книзі є й щемна історія про кохання, відтворена в розділі «Сповідь Зінаїди Антропівни Степанюк».
Якщо ж узагальнювати, то напрошується висновок: книга «Поклик серця» – ілюстрація життя українців, які не мали своєї держави на своїй предковічній землі. Саме тому на історичних перетинах долі потерпали від різних завойовників – чи то німецьких фашистів, чи московитських комуністів. Хтось пристосовувався. Хтось боровся. Хтось зраджував. Хтось просто виживав. Усі працювали, як воли. Але при тому всьому зберігався головний скарб української нації – ідентичність. Дух, що тіло рве до бою.
Хочеться сподіватися, що презентації книги «Поклик серця» відбудуться не раз на теренах Попільнянщини. Будь-якому автору важливо бути почутим.
Ольга ДУБОВИК
