Кожна людна завжди шукала і донині шукає істину. Шукав її й Пілат, який засудив Христа до розп’яття, як і йому подібні, але не знайшов і тому з іронією сказав Христу: «Що є істина?» (Ін. 18;38).
Сучасне людство теж шукає істину, прагне зрозуміти смисл життя, але занепавши до бездуховності, дійшовши до широких меж аморальності, де панують жорстокість і немилосердя, втративши людську совість – не в змозі знайти істину. А без істини людина перестає бути людиною. Дехто думає, що істини взагалі немає. А істина є!
Сьогодні ми святкуємо народження істини на землі. Цей день є особливим для нашого сьогодення, адже ми відзначаємо давню подію з новим переходом у церковне життя.
Христос народився у плоті. Він сказав: «Я є путь і істина, і життя» (Ін. 14;6). За даним нам правом: ми діти Божі та спадкоємці вічного життя. Для нас, грішних, явився Бог у нашій плоті. Чому ми, одержавши безсмертя, все ще прагнемо знайти щастя і смисл життя в речах смертних? Для чого прагнемо втримати тимчасове життя, що втікає від нас? Тепер, коли народився Христос, засяяла на землі незрівнянно краща надія: земним людям обіцяно життя небесне. Але шлях до цього життя – не такий, як думає багато хто з нас. Христос сказав: «Я є путь».
Якщо ми вдумаємося як слід у життя Христа, починаючи від Його народження, то помітимо, як зовнішньо все у ньому було бідне, убоге і скромне. Творець Всесвіту з’явився не в царській порфирі, не в сяянні Своєї Божественної слави. Усе Його життя від Віфлеєма до Голгофи було подвигом хреста. Але в цьому подвигові сяяла істина, була велика духовна сила.
Ніколи людина не говорила про гріх так, як говорив Христос. Гріх – це універсальна проказа, що руйнує не тільки душу, а й тіло.
Ніколи людина не говорила про сім’ю, як Ісус Христос. До Христа в сім’ї панував найгрубіший деспотизм, розбещеність і безконтрольний розгул егоїзму. За вченням Христа, шлюб – це не тимчасовий контракт, умова чи договір, а злиття двох сердець в одне. Бог встановив шлюб, щоб «були обоє однією плоттю» (Мф. 19; 5).
Ніколи людина не говорила про земні блага, як про це говорив Христос. Він не був філософом, економістом, політиком чи дипломатом, Він не був людиною, яка втікає від реальностей навколишнього життя. Христос не відкидав значення земних благ, але він показував у чому суть і смисл людського життя на землі.
Він сказав золоте правило: «Полюби ближнього свого як самого себе»; «і як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм». Цю заповідь Господь відносив однаковою мірою як до багатих так і до бідних, молодих і старих, знатних і простих. Він з сумом говорив: «Як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!»(Лк. 18;24), «Горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху»(Лк. 6;24). Христос не засуджував земних благ, але завжди підкреслював, що правильно ставитися до багатства здатен лише той, хто не поневолений ідолом корисливості, для кого земні скарби не мають вічної цінності.
Христос вчив, істинна мета земного життя людини міститься не на землі, а на небі і що тимчасове життя слід осмислювати і розцінювати через вічне життя, духовне життя, нетлінне життя. Він не лише сказав, а й показав на Собі, що наше земне мандрування починається «яслами» і закінчується «могилою», а між першим і останнім етапами життя неминучі скорботи і радощі, хвороби і задоволення життям.
Які дивовижні протилежності поєднуються в людському житті. Щастя і сльози, любов і ненависть – усе це безладно змінює одне одне часто несподівано. Ще не встигли змовкнути радісні ангельські співи на честь Сина Божого: «Слава у вишніх Богові і на землі мир», і тут таки по всьому Віфлеєму і його околицях лунає не втішний плач і несуться до неба зойки, що шматують душу. Це плачуть нещасні матері, у яких, за не людським повелінням Ірода, відібрали й умертвили їхніх немовлят чоловічої статі.
Здавалося б, тепер з пришестям Христа, котрий приніс на землю мир і любов, повинна була замовкнути людська злоба. Чи доречні тепер сльози, коли небо і земля разом торжествують спільну радість світу? Але, як бачимо, людська злоба не знає ні часу, ні меж. Навпаки, немов глузуючи і знеславлюючи любов Божу, вона саме тепер і виявилася в такий страхітливий спосіб.
До якого шаленства і злочину може довести людину пристрасть. Це жахлива, безжальна сила, яка висушує і мертвить усе краще і цінне в людині. Вона оковує залізними путами і розум, і серце, і волю своєї жертви. Вона володарює і повеліває людиною, як слухняним рабом, і здатна спонукати її на будь-якій злочин і безумство.. І це слід казати про кожну злочинну пристрасть, бо кожна злочинна пристрасть осліплює людину і робить її неморальною.
Ми обурюємося цими подібними беззаконнями і неправдою, які посіяла війною російська федерація на нашій Богом даній землі. Понад три десятиліття тому ми вирвалися з багатовікового рабства, скинули ярмо, стали вільними і незалежними, розпочали будівництво власної суверенної держави, ми відновили історичну справедливість нашої справжньої Української Православної Церкви, відзначаючи свій нещодавній ювілей – 5 років від дня Об’єднавчого Собору, який відбувся 15 грудня 2018 року. Все це свідчить про єдине – не бути ніколи з ворогом-агресором, і ті хто тримали нас у неволі, не змогли стерпіти наших досягнень і нашого успіху.
Диявольська злоба та заздрість у людській природі і спонукали ворогів розпочати цю російсько-українську війну. Від початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації минає 2 роки. Та ворог обов’язково зазнає поразки, адже правда на нашій стороні. Мужні воїни-захисники нині обороняють своїм життям нас від російської агресії. Це наша істина, це наша правда, а де правда, там Бог, а з Богом ми переможемо.
Вічна пам’ять загиблим нашим новітнім героям-захисникам, які віддали життя за нашу Україну, щоби ми мали можливість бути зі своїми родинами, сім’ями… Щирі співчуття тим родинам, які вже не зможуть бути сьогодні і повсякчасно зі своїми Героями у земному житті.
Ми можемо твердо сказати, що війна стала головною причиною для розвіювання та знищення ідеї «руського міра». Господь через жорстокосердість і ненависть катів і вбивць, справедливо відплачує і карає їх природними катаклізмами.
Наш християнський обов’язок робити все можливе, щоб перемогти і утвердити справедливий мир.
Всечесні отці-пастирі, чесне дияконство, боголюбиве чернецтво, побожні наші парафіяни, дорогі та мужні захисники і захисниці, вельмишановні очільники місцевої влади та всі жителі нашої Житомирщини!
Щиросердечно вітаю вас зі святом Різдва Христового і Новим 2024 роком. Підносячи подяку Богові за всі Його милості, даровані нам у минулому році, будемо ревно знову просити, щоб Він зберіг нас в однодумності та однодушності, дарував нашій Україні силу і мудрість подолати всі труднощі та досягти великої перемоги.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця нехай буде зі всіма вами на віки віків.
Христос народився!
Славімо його!
+ПАЇСІЙ
єпископ Житомирський і Овруцький
Різдво Христове 2023/2024 р.
м. Житомир
