Козацька Паволоч свято береже імена своїх героїв-козаків Паволоцького полку, ветеранів Другої світової і нинішньої війн. Свята пам’ять про борців за право називатися українцями мобілізує нові легіони проти рашизму, об’єднує фронт і тил. Імена полеглих увіковічнюються в назвах вулиць, установ, організацій, спортивних заходів. Прикладом цього стало відкриття спортивного майданчика у Паволоцькому ліцеї, спорудженого на честь захисника України Сергія Сергійовича Петрика.
Здається, що сама осінь благословила цю подію погожою дниною. Було надзвичайно велелюдно – вчителі, учні, представники місцевої влади, батьки, родичі, друзі прийшли скласти шану герою.
На стенді “Тобі завжди буде 24…” розміщені фотографії Сергія Петрика з родичами та побратимами, полеглих односельчан Віталія Чернухи і Василя Солодкого. У серцях земляків Сергій залишився вірним другом, надійним однодумцем і товаришем, завжди готовим прийти на допомогу. Він був гарним учнем і понад усе любив спорт. Але коли ворог ступив на нашу землю, Сергій став на її захист. Він не раз дивився смерті у вічі і залишився непереможеним у своєму останньому бою.
Ведучі, десятикласники Валентина Чернуха та Богдан Синільник, запрошують до слова директорку ліцею Інну Семенюк.
– Сьогодні у нас особливий день, – сказала Інна Євгеніївна. – З хвилюванням відкриваємо сучасний спортивний майданчик на честь захисника України, випускника нашої школи Сергія Петрика. Ініціаторами та головними спонсорами будівництва стали батьки героя – Тамара Володимирівна та Сергій Євстахійович. Цим вони втілили в життя мрію свого сина, адже Сергій вільний час проводив на спортивних снарядах. Викликало захоплення і водночас тривогу виконання ним складних гімнастичних вправ. Бувало зауважу, що це небезпечно, а він лиш подивиться з добродушною усмішкою і продовжує. Таким ми його і будемо згадувати: світлим, усміхненим, спортивним. І цей майданчик буде пам’яткою про сильного і мужнього вихованця нашого навчального закладу.
Звучить Гімн України. Учасники події хвилиною мовчання – секундами скорботи, миттєвостями людського болю – вшановують пам’ять Сергія Петрика, Віталія Чернухи та Василя Солодкого.
Перший заступник Попільнянського селищного голови Олександр Пінцов та паволоцький староста Володимир Пасічник говорили про героїв-земляків і дякували батькам Сергія Петрика за мужнього сина-патріота.
І ось батьки Сергія, Тамара Володимирівна та Сергій Євстахійович, його молодший брат-школяр Денис і двоюрідна сестра Валентина перерізають символічну стрічку.
– Ми дякуємо всім, хто сьогодні прийшов розділити наш біль, вшанувати пам’ять нашої дитини, усіх славних синів України, що загинули, захищаючи рідну землю, – сказала Тамара Володимирівна. – Минув рік, рік важкий, який обірвав наші надії і сподівання. Але ми повинні йти далі і тримати себе в руках, надіятися і вірити в переможне завершення війни. Вся сила наша у вірі. У нашого Сергія була мрія – збудувати в селі сучасний спортивний майданчик. На жаль, він не встиг. Тому зробили це ми. Сподіваємося, що майданчик принесе багато радості і користі дітям та дорослим, адже тут одночасно можна займатися спортом і розвагами дошкільнятам, школярам, старшим людям. Щиро дякую усім, хто надав посильну допомогу – колективу ліцею, небайдужим паволочанам Івану Порхуну, Миколі Слободянюку, Сергію Музиці, Анатолію Чопенку, Юрію Герасимчуку, Миколі Згортюку, Василю Петрику, Наталії Міщені, Миколі Міщені, фірмі «Нові метри». А також учням старших класів, які, чекаючи відкриття майданчика, робили все можливе, щоб наблизити його. Спасибі вам, діти. Займайтеся тут спортом, ростіть сильними, загартованими на радість рідним і на славу Україні.
– Ми, учні, дякуємо Тамарі Володимирівні та Сергію Євстахійовичу, усім учасникам будівництва майданчика за прекрасний подарунок, – сказав одинадцятикласник, один з кращих спортсменів ліцею Богдан Китманов. – Майданчик стане місцем нашого гартування і підготовки до розбудови і захисту Вітчизни. Це не просто набір гойдалок і тренажерів, а втілення мрії Сергія Петрика, який віддав життя за нас, за наше майбутнє, за рідну Україну, яку він дуже любив.
Майданчик оживає присутністю дітей та дорослих. Кожен знаходить собі заняття. Вони будуть тут і завтра, і позавтрім, і – завжди…
Віктор ЧУПРИНА
