До 135-річчя відкриття пам’ятника
23 липня 1888 року в Києві відбулося урочисте освячення пам’ятника засновнику Козацької держави, гетьману Богдану Хмельницькому. З численних скульптурних споруд талановитому полководцю, пам’ятник на Софійському майдані є найбільш знаменитим. Із роками він навіть став однією з візитівок столиці.
Ідея спорудження в Києві пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому постала в середині 19 століття. Вважають, що її висловив ректор університету Святого Володимира Михайло Максимович.
За деякий час, а саме 1869 року київська громадськість звернулася до відомого скульптора Михайла Микешина з проханням розробити проєкт. Микешин виконав бронзову модель пам’ятника – це була багатофігурна композиція з гетьманом – вершником на гранітній скелі. Правицею тримав гетьманську булаву, а лівою рукою стримував коня.
Під скелею була розміщена група з трьох фігур: російський та білоруський селяни слухають гру українського кобзаря. Кобзар мав портретну схожість із Тарасом Шевченком, якого скульптор Микешин свого часу знав особисто.
Але на спорудження пам’ятника серед населення зібрали лише 46 тисяч рублів. Цих коштів вистачало тільки на виготовлення фігури вершника. З цієї причини від інших частин монументу довелося відмовитися.
Морське відомство виділило кількасот пудів мідного брухту, і 1879 року скульптуру було відлито на петербурзькому заводі Берга.
Далі про перебіг подій цікаво переповів львівський часопис «Руслан» за 1907 рік. «Після відливки козацькому батьку – на щастя лише мідному, довелося зазнати поліцейської дільниці. Там він, – зазначає газета, – змушений був сидіти через брак коштів на п’єдестал. Визволити фігуру гетьмана з поліції допомогла кріпосна інженерна управа, яка подарувала 30 кубічних метрів граніту. Але під час встановлення пам’ятника, – пише часопис, – знову трапилася пригода. Постало питання: у який бік повернути хвіст гетьманського коня. Бо, з одного боку Софійський майдан замикає собор. Із другого – Михайлівський монастир. Із третього – різні поважні інституції. І повертати до котрої-небудь із них коня хвостом виходило якось неповажно. Позаяк хвіст хоч би і коня героя, але все ж таки залишається хвостом. Справу нарешті якось поладнали. Але в результаті лице гетьмана вийшло повернутим в якомусь неозначеному напрямі».
Чимало суперечностей викликали й написи на постаменті. Один текст був таким: «Богдану Хмельницькому єдина й неподільна Росія». Другий: «Волимо під царя східного православного». І третій: «Богдан Хмельницький», а поруч – дві дати «1648-1888» (дата початку повстання Богдана Хмельницького та дата відкриття пам’ятника).
Остання ідея була відхилена через помилкове ототожнення цих дат з роками життя Гетьмана. Решта надписів були встановлені на монументі та проіснували до 1920-х років. Урешті, бічні елементи постаменту пам’ятника Б. Хмельницькому, на яких розміщувалися тексти, замінено на два «безтекстові», а на чоловому камені вибито лаконічний напис «Богдан Хмельницький 1888».
Спочатку пам’ятник хотіли поставити поблизу Бессарабської площі, але потім міська влада вирішила встановити його там, де, за свідченнями істориків, кияни зустрічали Богдана 23 грудня 1648 року після перемоги під Пилявцями.
Тетяна ДЖОСЬ,
бібліотекар читального залу
