Каховську ГЕС підірвали напередодні давно анонсованого контрнаступу України. Побоювання щодо успіхів українських Сил оборони на півдні країни могли стати головним мотивом для російських окупантів для вчинення теракту. Так вважають британські експерти – професор з міжнародної безпеки Бірмінгемського університету Штефан Вулф та його колега професор з міжнародної політики Девід Гастінгс Данн.
Як росія використовує тактику випаленої землі
Експерти проаналізували усе, що натепер відомо про теракт. Вони підкреслюють, що прорив дамби очевидно спричинив потужний вибух або вибухи. В результаті з резервуара площею 16 кв. км вода розлилася на величезну територію Херсонської області на окупованому росією півдні України. Тисячі людей евакуювали.
Київ звинувачує москву у вчиненні цього військового злочину. москва намагається зробити те саме: речник кремля Дмитро Пєсков швидко виступив із заявою, стверджуючи, що «(це був) навмисний саботаж з боку української сторони». Пєсков запевняє, що метою Києва було позбавити окупований Крим води.
Але прецеденти таких дій є в історії самої росії.
У 1941 році Сталін наказав зруйнувати дамбу через річку Дніпро перед вторгненням німецьких військ.
росія також практикувала тактику випаленої землі під час вторгнення Наполеона в 1812 році, коли спалила москву, до якої підійшли французькі війська. Знищення цінних речей – звичний інструмент російського підходу до війни.
Чим підрив Каховської ГЕС вигідний росії
Ключове питання – хто отримає найбільшу вигоду від теракту, який може перерости у величезну екологічну катастрофу.
За словами Михайла Подоляка, радника президента України, відповідь на це запитання однозначна: росія прагне зірвати український контрнаступ на південному напрямку.
Зважаючи на те, де розташована дамба, такий аргумент має сенс. Величезна повінь, яку викликав підрив Каховської ГЕС, ймовірно, спустошить величезні території на обох берегах Дніпра на південь у напрямку до Криму. Це ускладнить наступальні операції українських сухопутних сил у цьому районі, ймовірно, протягом наступних місяців, без аналогічного послаблення російських оборонних ліній.
Це також ускладнить подальше просування українських військ до Криму. На самій дамбі також була дорога, якою українські сили могли просуватися до лівобережної Херсонщини під час контрнаступу.
Річку Дніпро, яка зараз розбухла паводковими водами, наразі набагато важче перетнути.
Крим також постраждав від цієї техногенної катастрофи. Він залежить від Каховського водосховища, бо це питна води та вода для зрошення. Неможливість такого постачання матиме гуманітарні та економічні наслідки, масштаби яких зараз важко оцінити.
Третій аспект пов’язаний із Запорізькою атомною електростанцією, найбільшим подібним об’єктом у Європі. Вона перебуває під контролем росії з перших тижнів вторгнення, і тепер постачання води для охолодження його реакторів опинилося під загрозою, хоча, за першими повідомленнями, ситуація поки що контрольована.
Очевидну готовність росії атакувати критичну інфраструктуру таким чином також можна пояснити тим, що рф бракує спроможності перешкодити українському контрнаступу конвенційними військовими силами. Натомість кремль, здається, готовий застосовувати економічний та екологічний вандалізм, аби лише переломити перебіг війни.
Росія знов перекладає провину на Україну
Спроба покласти провину за свої дії на Київ нагадує попередні епізоди, коли кремль намагався проштовхувати наратив, що Україна нібито планує підірвати брудну бомбу, або звинуватити Вашингтон в управлінні секретними лабораторіями для виготовлення біологічної та хімічної зброї в Україні.
Руйнування дамби Нової Каховки свідчить про новий етап цієї війни. москва прагне контролювати наратив щодо того, хто несе відповідальність за найогидніші дії.
Раніше кремль намагався максимально використати атаки безпілотників на москву, які він також називає тероризмом.
Але руйнування дамби, яка стримувала водойму розміром із Велике Солоне озеро в Америці та забезпечує гідроелектроенергію, питну воду та зрошення Криму, свідчить про бездушне ігнорування мешканців півострова, більшість з яких етнічні росіяни.
Попри риторику кремля, цей епізод свідчить про те, що росія зацікавлена не так у «звільненні» України від її нинішнього керівництва, як у знищенні її здатності функціонувати як суверенна держава.
Примусові депортації, викрадення 19 тис. дітей і бомбардування цивільних територій спрямовані на зменшення населення України та завдання довгострокової шкоди.
Ця акція є частиною підходу росії до знищення країни. Але ймовірним ефектом таких деструктивних дій для українського населення буде лише посилення його прагнення остаточно покласти край російській загрозі.
Олексій БАТУРІН
