Нещодавно мені пощастило побувати у музеї українського художника, першого лауреата Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка Олексія Макаренка «Дивосвіт Олексія Макаренка» у Брусилові. Його відкрили рік тому. А ініціаторкою створення стала кандидат філологічних наук, доцент кафедри українського літературознавства Житомирського державного університету імені Івана Франка Ванда Чайковська. Ванда Тадеушівна та її чоловік – відомий краєзнавець Анатолій Шевчук – підтримували сім’ю Олексія Макаренка, допомагали художнику популяризувати його творчість. Подружжя також зберегло картини, галерею з яких створили у новому музеї, що розташувався у будинку культури. Директорка музею Олена Косарчук привітно зустріла і провела у дивосвіт художника.
– Художник Олексій Макаренко народився 21 вересня 1936-го року у Брусилові. Прикутий до інвалідного візка, він почав малювати ще з дитинства. Перші малюнки маленький Леонід (так називали його в дитинстві) зробив на печі. У цьому його неабияк підтримала мама. Полотном слугувала піч, а пензлем – вуглинки. Син малював, а мама замащувала, тим самим щоразу створюючи місце для розвитку його таланту, – повідала цікаву історію дитинства талановитого художника Олена Косарчук.
Згодом Олексій Макаренко виробив свій неповторний стиль – пелюстковий, у основі якого – своєрідне асоціативне сприйняття навколишнього світу. Автор зумів розповісти про важливі історичні події України, окремі художні твори чи людські емоції за допомогою пелюсток квітів. Художник робив ілюстрації до творів багатьох відомих письменників. Серед яких Тарас Шевченко, Леся Українка. Найвищий творчий злет народного майстра – композиції «Україна. Реквієм», де зображена гірка доля українського народу протягом усієї історії, його культура від давніх язичницьких часів до розстріляного Відродження і Чорнобиля.
У музеї більше пів сотні картин, також зберігаються особисті речі Олексія Макаренка, розписані ним глиняні вироби, перші малюнки художника. Юні відвідувачі охоче беруть в руки вуглинки, папір і залишають свої малюнки.
Розглядати картини Олексія Макаренка – саме задоволення. Кожну з них можна розгадувати годинами – і чим довше вдивляєшся, тим більше героїв можеш побачити. Це неймовірно. На перший погляд – це пелюсточки з тичинками, на другий – козак з вусами грає на бандурі. Картини передають найрізноманітніші почуття: біль, сміх, горе, радість, гнів. З полотен неначе дивляться людські долі, виткані з пелюсток дивоквітів.
Якщо вам коли-небудь доведеться побувати у Брусилові, нехай у переліку місць, які треба відвідати, обов’язково буде музей «Дивосвіт Олексія Макаренка». Це варто побачити.
Христина СОКОЛОВА
