Відсутність живої української мови в Церкві – це грабунок вірних. Це як приготовити щедрий бенкет для голодних, – і тільки показати його їм, але не дати насититися голодному!.. Дайте рідну українську мову в Церкву – і Дух Святий огорне її, як мати дитину, і Церква оживе й розцвіте, немов та троянда травнева, і стане живою та милою!». Так писав митрополит Іларіон (Огієнко), видатний ієрарх, мовознавець, громадський діяч, унікальна постать в історії Української Православної Церкви.
З Божої ласки ми радіємо з того, що маємо можливість молитися в рідній Українській Церкві рідною мовою. Як довго ми йшли до цього…
Символічно, що напередодні світлого Воскресіння Господнього у Попільні відбулася воістину історична подія – у Свято-Миколаївському храмі зазвучала молитва рідною мовою. Парафіяни, які прийшли на вечірнє святкове богослужіння зі сльозами радості вітали один одного, дякували Богові за щедру ласку і людям, які доклали багато зусиль, щоб цей день настав. Храм не зміг вмістити всіх парафіян. Навіть рясний дощ і холодний поривчастий вітер не завадив людям із навколишніх сіл приїхати і долучитися до молитви та розділити з попільнянцями великодню радість.
Отож, прославляймо нашого Господа як вірні й свідомі діти, просімо у нього божого заступництва для багатостраждальної української землі та її оборонців.
Фото Христини СОКОЛОВОЇ
