24 лютого 2022 року о 5:00 за київським часом, міжнародний військовий злочинець Путін, намагаючись «остаточно вирішити українське питання», розпочав масовану атаку із застосуванням усіх видів озброєння на всі великі міста вільної України. Наслідуючи Гітлера, який теж хотів «остаточно вирішити єврейське питання», він наказав своїм військам перейти державний кордон України та атакувати його столицю та міста, об’єкти критичної інфраструктури, аеродроми, вбиваючи на своєму шляху мирних громадян, руйнуючи їхні будинки, школи та дитячі садки. Та народ України завадив його планам. Рашистська армія була зупинена і почала швидко утилізуватися, втрачаючи за перші кілька днів більше живої сили та техніки, ніж за багато років двох чеченських воєн та сирійську авантюру, разом узяті. Війна Росії проти України – злочин проти людяності та Росія має відповісти за це!
Цей рік був для України вирішальним: бути чи не бути вільній державі та нації? Кожен день давався ціною неймовірних зусиль.
Українці зробили неймовірне: встояли перед навалою так званої другої армії світу. Ціною життів найкращих синів і доньок захистили і захищають свою державу, всю Європу та цілий вільний цивілізований світ від ординської агресії рашистів.
Згадаймо, з чого все починалося
1991 року Україна відновила свою державну незалежність. Дехто говорив, що воля нам дісталася легко. Забували про Сандармох, козацькі та селянські повстання, УПА, три голодомори, репресії, розстріли української еліти. Мільйони українців за кілька століть перебування під московитським чоботом поклали життя, щоб здобути соборну державу. Пасіонарна частина українського суспільства завжди боролася. Після 1991 року почав «підтягуватися» до пасіонаріїв і пересічний люд.
Московія не змирилася з вільнолюбністю українців.
Уже в 2007 році генеральним штабом московії був підготовлений перший план окупації України, що чекав свого часу.
Спершу вирішили підкорити Україну еволюційним шляхом, насадивши на відповідальні державні посади медведчуків, януковичів, азірових. Хотіли упокорити через «гауляйтерів». І певний час усе йшло за їхнім сценарієм. Але прагнення волі українців трансформувалося в Революцію гідності 2013-2014 років.
Спусковим гачком війни московії проти України можна вважати 30 листопада 2013 року, коли московські агенти Сівковича і Клюєва дали вказівку розігнати мирний студентський протест у Києві. Далі було протистояння на Майдані, розстріл Небесної Сотні, анексія Криму та розпалювання бойових дій на сході України.
На дев’ятому році тліючої війни московити підвищили ставки і рушили широкомасштабно. Розраховували взяти Київ за три дні. Очікували, що українці зустрічатимуть їхні танки з квітами. Але українці стали непорушною стіною на землі своїх батьків і дітей. Наші легендарні ЗСУ, тероборона, волонтери здивували цілий світ своєю незламністю у протидії оскаженілому ворогові.
Водночас світ вжахнувся від варварства рашистів. Ірпінь, Буча, Гостомель, Макарів, Мощун, Маріуполь стали ареною звірств росіян.
Чим далі – тим більш вільний світ гуртується, аби допомогти Україні вистояти у кривавій бійні, розв’язаній цинічним кремлівським режимом. Нині вже 54 країни активно підтримують Україну. І якщо спершу постачали переважно ручні протитанкові та зенітні засоби, призначені переважно для партизанської боротьби, то під впливом успіхів ЗСУ вирішили надати артилерію, реактивні установки, зенітні системи. Нині мова йде про постачання сучасних танків і бойових літаків.
Українці показали всьому світові, що здатні протистояти путінській росії. ЗСУ значно послабили військовий потенціал рф.
Але ціною українського успіху є велика кількість втрат як серед військових, так і серед мирного населення. Країна зазнала величезної шкоди. Мільйонам людей довелося тікати. Близько 60 відсотків українців опинились на межі бідності. Значна частина громадян потребують психологічної реабілітації.
Але Україна стоїть. Боротьба триває. Кремлівський злочинець, схоже, обрав війну на виснаження. Ніхто не може передбачити, коли це закінчиться. Є прогнози про завершення війни вже в 2023-му. Хоча прогнозувати наразі – річ невдячна.
Тому наша справа – єднатися, триматися, боротися. Підтримувати один одного. Хто як може і вміє. На всіх фронтах: військовому, волонтерському, економічному, медичному, освітньому, культурному.
Слава Україні!
Героям слава!
Ольга ЮСЕНКО
