6 лютого 2015-го року під Донецьком загинув романчанин старший механік-водій окремого танкового батальйону «Звіробій» Олександр Олійник.
6 вересня 2014-го року він добровільно вступив до лав Збройних сил України. Йому, висококласному спеціалісту запропонували лишитися інструктором у навчальному центрі «Десна». Але Олександр відмовився, сказавши: «Моє місце – на передньому краї, там, де мої побратими».
Старшина Олійник брав участь у найвідповідальніших військових операціях, зокрема, в жорстоких боях у районі Донецького аеропорту, де під час однієї з атак танк кіборга потрапив у засідку рашистських найманців. Двоє його побратимів – членів екіпажу – встигли вибратися з бойової машини, а сам Олександр не встиг – здетонував боєкомплект.
Романівка береже святу пам’ять про Героя, який вісім років тому відкрив список воїнів, котрі віддали й нині віддають свої життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність України. Його ім’я носить центральна вулиця села, на його могилі – квіти від побратимів, його образ увіковічнено у портреті відомого українського художника Панаса Титенка, у книзі історика-краєзнавця Геннадія Махоріна «У світлі слави Рильських». А учнів Романівської школи імені М. Т. Рильського щодня стрічає меморіальна дошка на фасаді навчального закладу з барельєфом Героя.
Ворог хоче поставити нас на коліна. Перед собою. А ми стаємо навколішки лише зустрічаючи захисників Вітчизни, які поповнюють ряди Небесного батальйону. І в нас вистачить відбудованих вулиць, які ми назвемо їхніми іменами, про них будуть написані книги і картини, до підніжжя пам’ятників героям лягатимуть, скроплені нашими сльозами живі квіти.
Пам’ять про героїв не померкне доки житиме Україна, а Україна – це вічність.
Віктор ЧУПРИНА
