– Запрошуємо на Всесвітній день волонтера, – сказав мені ветеран волонтерського руху Василь Левицький.
– Дякую, але ж День волонтера давно минув, Василю.
– Це – для всіх. А ми святкуємо, коли випадає, бо 5-го грудня возили гостинці нашим оборонцям.
Лиш оце зібралися, поклали квіти до пам’ятника воїнам АТО-ООС, вручили активістам-добровольцям грамоти. Потім згадували крайню поїздку: де бахнуло? що бахнуло? як орки «накрили» настильним вогнем місцевість, де ми були всього-на-всього декілька хвилин тому. І ще, і ще раз – про радість зустрічі з земляками.
Вибрав момент і запитав:
– То і Новий рік пізніше відзначатимемо?
– Як вийде. Буде що везти, буде чим везти – поїдемо.
Як у воду Василь дивився – на моє запитання: «Ти де?» відповів, що саме проїжджають повз Миколаїв, тримають курс на схід, в частину, де воює військовий капелан Олександр Люшенко.
Зі мною їдуть Віталик Артемчук і Євгеній. Ми веземо новорічний подарунок – відремонтований і доведений до ідеального стану автомобіль для підшефної бригади. Де будемо святкувати новоріччя? Більше всього, що там же – на фронті. Не звикати, не вперше.
Слава Україні! Слава нації!
Віктор ЧУПРИНА
