Серед чисельних сумуючих за Василем Васильовичем Бердичевським є багато його друзів по спорту. Двоє із них – Олег Іванович Ярий та Віктор Володимирович Цихун поділилися спогадами про товариша.
Віктор Володимирович Цихун, побратим:
– Ми воювали не в одній частині, але майже поряд: я – в Бахмуті, а Василь – у Мар’їнці. В районі бойових дій ми не пересікалися. А зустрілися, на жаль, коли приїхали додому: я – на десятиденну відпустку, а бойовий побратим – назавжди.
Василь Бердичевський був харизматичною особистістю і завдяки цій якості залучав молодь до занять спортом. Навіть коли почалася війна, організовував змагання і тренування волейболістів. Дехто говорив: «Воєюмо. Який може бути спорт?»
Бердичевський відповідав: «Спорт об’єднує, згуртовує, загартовує. А в умовах воєнного стану – це надзвичайно потрібні речі». Він був справжнім вожаком, котрий щиро віддавав частину себе задля досягнення наміченої мети. Останній задум Василя Васильовича – спорудження волейбольного майданчика у парку біля Попільнянського ліцею. Не встиг. Гадаю, що завершення ініційованої Героєм справи – діло честі і совісті місцевої влади і всіх, хто знав Василя Васильовича і кому дорогий спогад про нього.
Олег Іванович Ярий, 84-річний мешканець Квітневого:
– Ми познайомилися років 15 тому. Я – фанат волейболу: з четвертого класу – в школі, потім – на цілині, в армії і ось уже 20 років у Квітневому. Та повна відданість Василя Васильовича цьому виду спорту викликала не просто повагу – захоплення. Коли Бердичевський вів волейбольну секцію в Попільнянському ліцеї, а в Квітневому навчальному закладі закрили спортзал, і нам не було де тренуватись, звернулися до Василя. Він надав змогу проводити і тренування, і змагання. Допомагав нам, хоча сам орендував той спортзал. Безперечно, знаходив спонсорів, часто наполегливий організатор витрачав і свої гроші на придбання сіток, кубків, грамот, медалей.
У змаганнях брали участь команди з Києва та області, віддалених регіонів Житомирщини. Василь всіх приймав, організовував житло та харчування, а тому багато волейбольних клубів охоче приставали на запрошення спортсмена до участі в турнірах. Після того, як у Квітневому облаштували пляж, постало питання проведення змагань з пляжного волейболу. Василь Бердичевський охоче приєднався, більше того – організував закупівлю необхідного спорядження. І це завдяки йому три роки підряд проводилися міжобласні кубкові зустрічі волейболістів, присвячені дню незалежності України.
Ми завжди пам’ятатимемо Василя Васильовича Бердичевського. Він у наших серцях.
