Мама загиблого на війні бійця Анатолія Лауса Надія Олександрівна Ширкіна зі Строкова передала на потреби Збройних сил України 500 тисяч гривень.
– Я хочу, щоби на ці кошти ви купили автомобіль, завантажили транспорт необхідними медикаментами та термоодягом і відправили на передову, військовим, які перебувають у самому пеклі війни, – звернулася жінка до волонтера Євгенія Жабокрицького. В її голосі впевненість, що робить правильно.
Син Надії Олександрівни ріс спокійним, врівноваженим хлопчиною, умів цінувати дружбу, підтримувати ровесників. Анатолій, як міг, допомагав матері, опікувався сестричками – Наталею та Дариною. Вивчився, відслужив в армії, пішов працювати. У квітні його призвали до лав Збройних сил України. Анатолій Лаус, повний сил і енергії, віртуозно виконував обов’язки розвідника-далекомірника, вміло корегував вогонь наших вогневих засобів. Та 25-го серпня поблизу населеного пункту Долина Слов’янського району Донецької області наш земляк вступив у бій, який став для нього останнім. Восени Анатолій збирався одружитися, та замість весільної мелодії зазвучав траурний марш…
І хоч, окрім сина, якого охороняють легкі хмаринки, Надія Олександрівна має двох дочок – Наталію та Дарину, на потреби яких могла б витратити кошти, мати зауважила, що військовим вони потрібніші. Якби не такі відважні хлопці, як її син, хто знає де б ми були і чи були б…
Надія Олександрівна, втративши сина, не втратила надії, віри і щедрості своєї душі. Війна забрала найдорожче – сина, та мати, зазнавши болю втрати, ладна все зробити, аби якомога менше матерів відчули цей біль.
Низький уклін Вам, Мамо!
Крістіна СОКОЛОВА
